Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

    - Він сказав, що вони були заручені, - пояснив Павло. – І це перший випадок, коли помирає не клієнт «Ліхтаря кохання», але все одно хтось з знайомих жертви із шлюбною агенцією є пов'язаний. – Потім він розповів про «ремонт» прожектора та про парі.

     - Парі? – Запитала пані Купер та подивилася на Фані.

     - Парі, - сказала Фані та подивилася на тітоньку Квітку. А тоді вони вдвох вигукнули:

    - Чалий Кінь?

    - Хто? – Перепитав Павло.

    - Кінь? – Запитав пан Кестрел.

    - Це – роман Агати Крісті, - пояснила Фані. – Там люди укладали парі, що їхні знайомі, чи родичі не помруть протягом певного часу. Але фактично замовляючи цих знайомих та родичів найманому вбивцеві. Той підсипав якусь отруту в косметику, чи щось на кшталт, коли приходив до дому, як водопровідник. Ну, чи щось таке. Я вже точно не пам’ятаю. Я читала, поки хворіла на першому курсі, - пояснила вона Павлу.

     - Куди суне наш світ? – Запитала радше себе, ніж інших пані Купер. – Вбивці неспроможні навіть план вбивства самостійно вигадати.

    - Але це – геть не поганий план, - заперечив пан Кестрел. – Формально, вони укладають парі. Тож довести, що це – замовлене вбивство дуже складно. Хоча, виконавців, за бажання, можна притягнути до відповідальності. Але, наразі, я такого бажання не бачу.

    - Але хто і навіщо це робить? – Запитав Павло. – Пан Сергій вирішив кинути пані Швець і заробити на смертях? Але тоді він мав би вийти на спадкоємців, які не хочуть отримати нову мачуху, чи вітчима. Конкуренти? Але легше було б переманити всіх тих багатіїв та гарненьких потенційних наречених.

    - А раптом, - припустила Фані, - це пан Бондаренко? Пам’ятаєте, він хотів помститися за смерть сестри. І вирішив, що шлюбна агенція винна у її смерті? Хоча, тоді в цю концепцію не вписується смерть бідного Йоріка, якщо він - не інша справа.

    - Твоя ідея, Фані, - скептично мовила тітонька Квітка, - може й добра для детективного роману, але  у реальному житті брати рідко мстяться за смерть своїх сестер. Я не кажу, що твоя ідея нереальна, але дуууже малоймовірна.

     - А ти що думаєш? – Запитав Павло у пана Кестрел.

     - Я думаю, що у мене замало фактів, - заявив литовець. – А ще, що це – ваша справа, тож я тут лише, як джерело інформації. І ще, у мене є друга справа, - додав він. – Я привіз те, що просив Павло. І, перш, ніж ти мене запитаєш. Це – законно, хоча з точки зору моралі тут є певні перекоси. Але не думаю, що людей, що працюють під прикриттям, це зупинить. Засуджувати вас я не можу, бо, зрештою сам такий.

   - То що ти привіз? – Запитала Фані.

   - Дозвіл на шлюб. І якщо ви вже вдвох наважилися на це безумство, то будьте післязавтра о десятій у Костелі Святого Миколая в Києві. Це - католицький костел, - додав він. -  Тоді вам видадуть свідоцтво про шлюб та відбудеться вінчання.

    - Вінчання?! – Верескнула наречена.

    - Ти їй не сказав? – Здивувався пан Кестрел.

    - Я не думав, що тобі вдасться, - напружено сказав Павло.

    - Бачу, ти не віриш у мої феноменальні здібності, - зітхнув далекий родич.

    - Я думала, - пробурмотіла тітка Квітка, - що ви вінчатиметеся десь через пів року. Щоб там були присутні, і твої батьки, і Фані.

    - Тітонько Квітко, - сказав племінник-онук, - Ви не дозволяєте, як Ви самі кажете, нам із Феофанією жити у гріху. А для католицької церкви цивільний шлюб теж є гріхом. Тож, немає значення, чи є в нас той папірець, чи ні. То чому, ви змушуєте нас зробити один крок, а тоді стримуєте, щоб робити другий?

     - Я тобі вже пояснювала, - вибухнула тітка, - якщо з тобою щось трапиться, то за законом, у Фані хоч щось залишиться!

    - Але все це можна вирішити за допомогою заповіту!

    - Я не хочу квартиру, мені потрібен Павло! – Встряла в буденну сімейну розмову Феофанія.

    - Ви тут самі вирішуйте, - зауважив пан Кестрел. – Хочете одружуйтеся, хочете з вінчанням, чи без. Але якщо в четвер відмовитеся від вінчання, то тоді вам доведеться ходити на курси для молодят і це – доволі довго. Більше я не зможу цей фокус провернути. Але я виконав ще одне прохання Павла. У мене знайомі мають готель на Одещині. Тож, вони можуть вас прихистити на три повні дні. Вибач, це все, що я зміг випрохати у розпал курортного сезону. І ще ніч у готелі в Одесі, хтось відмовився від броні. Тож, пані Купер, покажіть мені квартиру, що орендував для вас Павло, а вони нехай вирішують, чи готові одружуватися взагалі, чи ні.

    - Павле, - Фані плюхнулася на диван, - скажи, ти постійно повторюєш, що ти – католик, але я не бачила, щоб ти ходив до церкви, і ти навіть працював у неділю.

    - Це – така собі маска. Католик з мене - кепський. Я навіть не пам’ятаю коли останній раз був на сповіді. Ми просто разом всією родиною святкуємо Різдво та Великдень, а решту кожний робить, що вважає за потрібне. Якось я навіть хотів стати буддистом.

    - Буддистом?! – Зойкнула все-ще-наречена.

    -  Ну, ми всі шукаємо себе. Я частково підтримую Християнство, а частково – ні. Бо релігія перетворилася на інструмент влади, щоб стримувати своїх громадян, чи підданих. Сама ідея християнства вона непогана, як ідея. Але релігія та священики перетворили її … ну не знаю, але явно не на те, що було на початку. Плюс всі ці застарілі ідеї.. вони ж застрягли у середньовіччі! Не можна застосовувати контрацептиви –  щоб король минулого завжди мав достатньо воїнів для чергової війни. І тоді ніхто не думав, що щорічне народження дитини фактично вбиває жінку.  А сповідь, вона для того, щоб знати таємниці і використовувати їх на свою користь. Чомусь, Бог у них перетворився на знаряддя залякування. Бог, чи якщо хочеш Всесвіт, якщо ти схильна до атеїзму, не ставиться до людей, як до іграшок, він ставиться до нас, як до дітей і дає право вибору. В Недільній школі у нас був вчитель, який казав, що найвищою цінністю людини є право вибору, але люди нею рідко користуються.