Читати книгу - "Арос. Суджена для чорного дракона, Аніта Мілаєва"

Христина 

Вони перемістилися у величезний зал, і у Христини відразу ж з'явилося бажання закрити вуха руками. Навколо було багато людей в масках, грала музика, що віддалено нагадувала класику, тільки звуки немов видавали птахи і тварини. Звучало незвично, можна сказати, красиво, але, змішуючись з гулом людських голосів, було дуже шумно. 

Стіни приміщення були оздоблені занадто пістряво, немов художник не міг визначитися з кольором, тому використовував все, що було в палітрі. 

Стільки незнайомих людей!  Христині здавалося, що від такої великої кількості масок рябить в очах. Вона інстинктивно стиснула сильніше руку Деміона, з цікавістю озираючись на всі боки. 

Не варто було забувати, навіщо вони сюди прийшли. Звичайно, Христині хотілося побувати на балу, як і кожній дівчині, але вона уявляла собі все трохи інакше. Що ж, варто шукати носія золотого дракона. Нехай дівчина вирішила не поспішати з поверненням додому, але знайти Роналу треба, хоча б тому, що вона має цінність не тільки для дядька, а й  для всієї Фіє_каста. 

До них підійшов молодий чоловік, який хвилину тому був оточений компанією веселих дівчат. 

- Здравія вашій парі, - промовив він, доторкнувшись рукою до плеча Деміона, той відповів йому. 

Фіалкові очі лукаво подивилися на Христину. Вона не бачила обличчя молодої людини, але не сумнівалася в його привабливості. Залишалося тільки здогадуватися, скільки жіночих сердець розбив цей чоловік. 

- Вітаю тебе з придбанням бонобі,- промовив він, звертаючись до Деміона. 

- Дякую. Христино, дозволь тебе познайомити з принцем Форнітелем, - сказав чоловік. 

- Рада знайомству, але не думаю, що пізнаю вас при  зустрічі. Тому вибачайте, якщо не визнаю в вас знайомого. 

Принц засміявся. 

- Зате я вас впізнаю, у мене буде хороший орієнтир - ваш  чорний  дракон, - сміючись сказав він. 

Принц недовго спілкувався з Деміоном і Христиною, незабаром його покликала компанія молодих дівчат в масках. Їм явно не терпілося продовжити спілкування з  чарівним співрозмовником. 

- Не думаю, що хтось запідозрить, що я не Деміон, - промовив чоловік, коли вони знову залишилися одні. 

- Так, ти тримаєшся молодцем, - не без сарказму відповіла Христина. 

Вона помітила, як Деміон кидає погляди в бік пари, що стоїть біля входу в сад. Схоже, це був хтось добре знайомий дракону. 

Музика затихла, біля однієї зі стін з'явилася куля. Поки Христина дивилася на предмет, біля кожної пари або компанії, немов з повітря, виник кришталевий п'єдестал з наконечником лотосо-подібної форми. Стелю осяяли золоті іскри, а з кришталевих трубок спалахнув вогонь. Всі зааплодували такому фокусу, а Христина хмикнула. Такий трюк на землі зможе виконати будь-який циркач, що хоч трохи знає хімію. 

У залі різко потемніло, дівчина інстинктивно пригорнулася сильніше до Деміона, який тут же обійняв її за плечі. Коли в кімнаті знову з'явилося світло, Христина озирнулася навколо. Нікого з гостей не було видно, а вони з Деміоном перебували на якійсь водній поверхні, але ноги мокрими не були. Вони стояли на воді, як на льоду. Заграла повільна музика, чоловік простягнув руку Христині, запрошуючи на танець. 

Прийнявши   запрошення, дівчина в такт йому пересувала ноги по блискучій водній поверхні. Деміон дуже вміло вів її в танці, вони начебто створювали своїми рухами якийсь невідомий їй малюнок.  

Він притискав її до себе, Христина відчувала биття його серця, тепло  рук на своїй талії і вдихала такий рідний аромат тіла чоловіка. Їй здавалося, що зараз вона щаслива, як ніколи. Деміон її обдурив, видав себе за іншого, але це не мало  значення. Хіба дракон не повинен боротися за своє щастя, нехай і нечесним шляхом? Христина його пробачила, вона згодна спробувати жити з ним як з чоловіком. Та й дракон такий милий, і дуже за нею сумує. Варто дати їхнім стосункам шанс. 

Дівчина підняла голову, і, посміхаючись своїм думкам, подивилася на Деміона. Чоловік суворо дивився на всі боки, маска приховувала його обличчя, але щільно стиснуті губи, видавали емоції. Музика закінчилася, Деміон зупинився, продовжуючи тримати Христину в своїх обіймах, а вона не заперечувала. 

Дівчина піднялася на носочки і губами торкнулася його губ, Деміон завмер, а потім, наче прокинувшись, жадібно поцілував Христину, сильніше стискаючи її тіло дужими руками. Як же приємно, коли дракон  так її цілує, і маска зовсім не перешкода. Хвиля насолоди прокотилася по тілу, хотілося продовження, але таке приємне заняття довелося перервати. У залі знову стало видно гостей, виявилося, зовсім поруч з ними принц обнімав дівчину, нашіптуючи їй на вухо якісь компліменти. 

Заграла швидка музика, підлога стала нагадувати зелену траву, Деміон взяв Христину за руки і пустився в танок. 

- Це все ілюзія? - запитала Христина, коли чоловік обхопив її за талію і підняв вгору. 

- Так, під кожен танець придумали різну. 

- Цікава задумка, це все вміння синіх драконів? 

- Так, - підтвердив Деміон, - і імператорських магів.