read-books.club » Детектив/Трилер » Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА 📚 - Українською

Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

18
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Білявки все ще не помирають наодинці" автора КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА. Жанр книги: Детектив/Трилер. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 59 60 61 ... 98
Перейти на сторінку:

      Після двогодинної розмови телефоном із тим берегом Атлантики, Павло втомлено сів поруч із нареченою та повідомив, що спілкуватися із юристами можуть лише супергерої.

   - Я знаю, - повідомила дівчина та поцілувала стомленого нареченого у куток губ. Павло одразу ж прокинувся та став випромінювати енергію.

     - Щось знайшла?

     - Ось. Данило Мазепа. 23 роки. Ой, Леле! Він же вдвічі її молодший! Судимостей немає. Схоже, він виконував послуги ескорту, а тоді змінив діяльність на секретаря Аніт Сірк. Але припускаю, так і залишився у своїй галузі. Адреса у Києві, на Троєщині. Після оповідей моєї одногрупниці, я наполягаю на тому, щоб ми зустрілися із ним на правому березі Києва.

     - Як скажеш кохана. Там є його телефон?

    Фані зателефонувала, назвавшись блогеркою та запросила юнака до відомого шикарного ресторану столиці. Спочатку, Данило вимагав тисячу доларів США за інтерв’ю. Тітка Квітка кивнула. Павло знизав плечима. Зрештою, Фані вдалося сторгуватися до п’ятисот баксів.

      Потім вони оглянули квартиру сусідки, яку Павло орендував для тітоньки Квітки аж до вересня.

    - Ось Павле, - сказала зла тітка, - як має виглядати пристойна квартира, а не так, як твоя: вся обшарпана. Добре, що ви з Фані хоч іноді миєте підлогу та витираєте пилюку.

     - Ви цілком праві, люба тітонько. Ця квартира значно приємніша та краща за мою. Тож, давайте, я віднесу Ваші речі вже зараз і Ви спокійно тут собі житимете.

    - Згода, але Фані піде зі мною.

    - Трясця, - сказав нетерплячий наречений. 

 

    Зустріч відбувалася у тому ресторані, де Фані зустріла офіціантку-шанувальницю детективів. Тож, не дивно, що цього разу офіціантка теж була там. Зала була порожня, лише за окремим манюнім столиком сиділа задумлива брюнетка у сонцезахисних окулярах. Фані здалося, що вона вже десь бачила цю пані, але не була певна, чи це їй не ввижається.

      Коли Фані та Павло сіли за столик, офіціантка підійшла до них та протягнула меню.

    - О, це ти? Знову під прикриттям? – Звернулася дівчина до панянки Петренко. Фані смикнулася. Вони з Павлом начепили на себе рожеву (Фані) та блакитну (Павло) перуки, але над зміною обличчя не постаралися.

   - Ти мене впізнала?

   - Ага. Я ж в художній школі вчилася і в мене добре пам'ять на обличчя. А це, - офіціантка кивнула в бік Павла, - ще один агент ЦРУ?

    - Ні, це лише мій наречений. Ми тут у приватних справах. Але я тебе про дещо попрошу. Якщо наш гість замовить фрикасе з оленини з білими грибами, будь ласка скажи тому панові, що його наразі немає.

     - Добре, - кивнула офіціанта. Вона все зрозуміла: це – був якійсь шпигунських шифр.

     -  Що за дивна забаганка? – Запитав Павло. Фані пояснила, що їй шкода оленятко Бембі. – А Дональда Дака тобі не шкода, чи ти не їсти качок?

    - Ой! Зараз, коли ти це сказав, то… я мабуть стану веганкою!

     - Дехто вважає, що рослини такі ж живі та з душею організми, як і тварини.

     - То мені взагалі не їсти? – Нажахалася наречена.

     - А чому ти сказала, що я лише твій наречений? Ти би хотіла, щоб я працював в ЦРУ?

     - В жодному разі, - замотала головою Фані. – Бо я хвилюватимуся, як ти там, а ти тим часом спокушатимеш гарних сексуальних шпигунок. Так що, краще залишайся занудою-юристом.

     Невідомо, що на це відповів би Павло, бо до них підійшов той юнак, що був з Аніт Сірк.

     - Пан Мазепа? – Уточнила Фані. Їй здалося, чи брюнетка за манюнім столиком смикнулася? Хлопець ствердно кивнув.

     - Гроші принесли? – Запитав новоприбулий. Павло показав, але взяти не дав. Тоді пан Данило, як і передбачала Фані, замовив оленину, якої, як повідомила офіціантка наразі не було. Тоді пан Мазепа замовив щось, що мало довгу назву французькою. Пізніше, виявилося, що це морепродукти із спаржею.

    - Отже, що ти хочеш знати, і хто - це? Ти про нього не казала.

     - Це - мій секретар, - повідомила Фані. Оскільки Данило був секретарем Аніт Сірк, Павло одразу ж підсів ближче до Фані та тримав її за талію весь час, окрім того, коли вони вдвох їли стейк із броколі та шпинатом у сирному соусі. Фані зрозуміла, що наречений таким чином демонструє їй своє незадоволення, що фактично вона назвала його «жиголо».

    - Розкажіть про те, як загинула велика співачка, нехай спочиває з миром.

    - Амінь, - сказав Данило. – Це просто жах. Ми були заручені, а її мамці це не було до вподоби, бо вона сама хотіла накласти свою мерзену лапу на гроші Тіни.

    - Тіни? – Перепитала Фані.

    - Так. Ви хіба не знали, що її сценічне ім’я, це перевернуте «Крістіна»? Чи може, - замислено додав наречений-удівець, – це - була таємниця? Менше з тим. Вона не написала заповіт, і я залишився без копійчини, а всі гроші загребла собі її мамця, яка вже одною ногою у могилі. А мені тепер все починати з початку, - майже скиглив хлопець. Фані та Павлові ані трохи не було його шкода.

1 ... 59 60 61 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"