Читати книгу - "Нестерпний бос. Наречений за контрактом, Астра Вєєр"

У спальні більше не стримуюсь. Хотілося б зриватися з іншого приводу, того, що набагато приємніше. Але зараз не до цього мені. Я до сказу розлючений!

- Вікторіє, а ти не знахабніла, випадково? - ричу, гримаючи дверима.

- Може, я в душ швидко збігаю? - задкує від мене, злякано здригаючись.

- А якби я не забрав тебе? Ти б у душ мого брата змилася? Чому я останнім дізнаюся про інтрижки фіктивної нареченої? Або він теж тобі платить?!

Вікторія кусає губи, сумно опускає погляд на паркет. Тисне на жалість, зараза.

- Ні, я б не пішла з ним нікуди.

- Чому тоді раніше з Алексом бачилася? - лише від однієї цієї думки у мені зростає обурення.

Гаразд брат, йому легко закрутити чергову інтрижку. Але моя помічниця, як могла? Від мене вона, отже, сахається, зате з Алексом їй пречудово.

- Пам'ятаєш, той вечір, коли мені довелося поїхати в готель?

- Ну?

- Там я пішла повечеряти, дуже їсти хотілося, - тяжко зітхає вона. - Замовила собі найскромніше меню. Вибирати було складно, картинки в меню апетитні. Знайшла яєчню із зеленню, рис і чай ще думала…

- Не випробуй мої нерви на міцність! Швидше кажи, як брата мого підчепила?! - голос підвищую, бо не витримую.

Вікторія ще на крок відступає.

- Так, зрозуміла, ми ж про Олександра... Так от не я його підчепила, а він мене. Підсів за мій столик і заважав їсти яєчню! Не було у нас з ним нічого!

Хм-м... бреше чи ні?

Алекс оселився в готелі на час ремонту в новій квартирі. До батьків переїжджати не захотів. У нього ж схоже життя на моє. Клуби, дівчата, може залишитись десь на всю ніч. Звик до вільного плавання. Пам'ятаю, він казав, що оселився у затишному номері неподалік від свого офісу.

Зараз ось прикидаю, де його офіс знаходиться, і звідки забирав водій Вікторію. Збігається. Отже, помічниця не бреше. Проте мені чомусь не легше від цього.

- І як я дізнаюся, що між вами нічого не сталося? З того, що я почув, намічалося побачення. Ти попалася на гарячому, Вікторіє.

- Мені соромно, але я обдурила Олександра і тобі побоялася зізнатися. Погодилася ще зустрітися з твоїм братом, аби відчепився. Присягаюся, ніяких з ним обіймів, поцілунків та іншого. Я пам'ятаю, що у нас договір.

Трохи легше все ж таки стає. Може, не встигли ще зайти далеко.

- Торт у нього кидала? - уточнюю важливе.

- Ні-ні! Нічого такого. Поводила себе дуже пристойно.

- Ось і даремно! Як у мене запустити, так твої тендітні ручки не промахнулися. Що ще у вас було, крім вечері? Що ти йому розповідала про нас?

- Ох-х…

Підозріло лунає її “ох”. Вікторія зривається з місця, хапає пакет і залітає до ванної. Чую, як закрилася там. Через двері тепер сміливіше перемовляється:

- Ми розмовляли про різне. Всього не пам'ятаю. Ну я ж не знала, що він теж Бєльський!

- У нього ще більше батогів, ніж у мене, - відлякую від брата, знаючи, як помічниця на них реагує.

- Та не збираюсь я перевіряти. Казала ж, що зав'язала з чоловіками.

- Ти мені це, словами не розкидайся. Зав'язала вона! З Алексом тільки зав'язуй.

Хоча так подумав, що, крім двоюрідного брата, ще є чоловіки. Не помічниця, а справжнє покарання! Мені до неї охоронця приставляти, чи що? Відганяти від милої скромниці ласих самців на гарненьких дівчат? І напився б з горя, та ніколи.

За дверима лунає плескіт води. Напевно, роздяглася вже і купається. Меч теж проситься до ванної.

- У тебе мало часу, Вікторіє. Скоро почну двері вибивати.

Попереджаю і готуюся до її повернення.

Стрес збільшився триразово. Його потрібно зняти. Звісно, потрібно. Вікторія довела, нехай тепер і допомагає розслабитися. Робить масаж, спокушає, напрошується на солодке продовження, щоб я скасував своє правило в договорі.

Займаю центральне місце на ліжку і чекаю. Хвилини дратують, тягнуться дуже повільно. Зараз вийде у коротенькій піжамці або в одній нижній мереживній білизні... а може взагалі без неї? Ну, я тоді відразу зрозумію, до чого готуватися. Меч вже напоготові, нам довго збиратись не треба.

Відчиняються двері з ванної кімнати. Фіктивна наречена виходить…

Та що за чортівня?

Від жаху на ліжку підскакую.

- Це що на тобі? Де мереживна білизна?!

- У сенсі? Яка білизна? - дівчина кліпає розгублено, поправляє волосся, зібране в тугу косу.

Знову знущається!

Навіть Меч у боксерах заскиглив.

- Ти в тюремну спальню зібралася? Навіщо начепила ось це?! У мене очі болять на таке диво дивитися!

Навіть слів немає, як описати її піжаму - довгу, чорну, у великих хрестах. Залишилося тільки зачитати молебень перед сном, а потім відспівувати мене до відключки, бажано чимось міцним.

- Між іншим, одягла улюблену піжаму. У ній ніколи не холодно.

Ну ще б пак! Довга сорочка з рукавами до кінчиків пальців і штани до підлоги звисають. Вона і колишнього так спокушала, або мені, як завжди, щастить?

- Тільки прошу не забувати про наш договір, - схвильовано нагадує, вкладаючись на самий край великого ліжка. - На добраніч, Кирило. Я обіцяю тебе більше сильно не засмучувати.

- Угу-угу.

Зараз вона робить що?

Ні масажу, ні натяку на прагнення близькості. З нею взагалі-то справжній голодний чоловік в одній спальні. Сердито соплю, злюся на дурне правило. Навіщо я вигадав його? Під яким знаходився затемненням?

Прислухаюсь. Начебто затихла дівчина. Перша, з якою я буду лише поруч спати. Ще не знаю, як змию потім таку темну пляму зі своєї біографії. Головне, щоб не дізнався про це Алекс і мої балакучі друзі.

На одне тільки сподіваюся, щоб мені не наснилася «піжамка» Вікторії. Навіть у найстрашнішому сні ще такого облому не бачив.