Читати книгу - "ПровокацІя, Куля"

«На лайнері «Вікторія» були два наших агенти - помічник капітана і штурман - ті, яких Ви щойно бачили. Завдання штурмана було таємно змінити курс лайнера під час повернення до Франції і до п’ятнадцятого травня увійти в район чергування нашого броненосця в нейтральних водах. Перебуваючи в межах досяжності корабельної артилерії, французьке судно мало бути атаковане нашим військовим кораблем. Для атаки передбачалися тільки хімічні снаряди повітряного підриву - щоб лайнер опинився без слідів пошкодження. Залишки від колб, з німецькими маркуваннями, не бралися до уваги, а навпаки - допускалися. Повітряно-крапельне і рідинно-крапельне ураження команди і пасажирів «Вікторії» призвело б до масової смертності і важких отруєнь. Щільність вогню наших корабельних гармат фактично створили б навколо французького лайнера масштабну хмару гірчичного газу. Після цього, через дві доби після масованої обробки отруйними снарядами, з броненосця передбачалося відправити на «Вікторію» озброєні штурмові команди морської піхоти в захисних масках Стенгауса для остаточної ліквідації поранених, забору лабораторних зразків тканин трупів і скидання тіл в океан. Також ці хлопці мали доставити нам всі матеріали делегації США та Франції. Ми знаємо що то були проекти спільної подальшої експансії в Африці.» - Джон говорив далі, спостерігаючи як його начальник поступово заспокоюється. 

«Навіщо знадобилося скидати трупи в океан? Чому б не залишити їх на кораблі?» - шеф розвідки здивовано підняв брову.

«Сер, передбачалося довести спорожнілий лайнер на вітрилах на рейд порту Гавр, загасивши парові котли. Часу  було б достатньо. Фахівці для цього також були підготовлені - спрямувавши корабель у гавань, вони змогли б непомітно покинути його на шлюпках і ми б підібрали їх пізніше. За день до прибуття спорожнілої «Вікторії» до Гавра наш броненосець мав зайти до цього порту, нібито для поповнення провізії, але насправді команда мала вивантажити та розповсюдити через наших агентів примірники щоденної французької газети «Фігаро» за 20 травня із заголовною статтею такого змісту», - із цими словами Джон вийняв зі свого сюртука новенький примірник газети і прочитав:

«20 травня 1887 року в порт Гавр зайшло круїзне судно «Вікторія», яке рухалося під вітрилами. Як стало відомо редакції - на борту не було жодного пасажира. Прогулянкові палуби були в жахливому стані - на них виднілися плями крові та людських виділень, скрізь були розкидані рештки скляних колб із німецьким маркуванням, що означало абревіатуру «Гірчичний газ». Наші політичні експерти припускають, що найімовірніше судно зазнало жахливої атаки німецького флоту із застосуванням невідомої зброї. МЗС Франції готує ноту протесту на адресу Німеччини. Невже знову війна?». Потім він згорнув сторінки й додав: «А повністю безлюдний корабель, що зайшов у порт, додав би всеосяжного жаху населенню Французької республіки, фактично спровокувавши антинімецьку істерію. І викликав би бурхливу реакцію у політичних кіл. І у військових. Адже йдеться про новий вид озброєнь.»

«У Вас є шпигуни в цьому щоденному виданні? Надійні люди?» - Батлера зацікавила інформація про газету

«Саме так, сер. Рівень керівництва редакцією», - Джон став відповідати впевненіше, говорячи про своїх шпигунів у Франції

«Якого біса тоді примірник цієї газети опинився у Вашого артилериста? Я розумію, що весь потрібний тираж був на палубі броненосця. Але не в кожного ж члена екіпажу, Джоне?», - знову підвищив голос керівник.

«Сер, я допускаю думку, що це звичайна цікавість - офіцер витягнув газету з пачки і залишив собі - тільки й усього», - задумливо вимовив співрозмовник.

«Ці французькі щури зараз би рили носом землю, якби весь вміст цього саквояжа потрапив до Парижа. Дуже добре, що разом із фотографіями нашого покійного офіцера в матеріалах були й негативи. Французи все склали для нас в одному місці, обірвавши всі ниточки», - говорив Батлер, потираючи руки.

«Саме так. Ці два наші агенти на кораблі не були втаємничені в деталі операції «Привид», і якби вона вдалася - вони б уже годували риб десь в Атлантиці. Але доставивши сюди всі матеріали,  шпигуни все-таки дуже послужили нам. Цей Анрі спеціально був проінструктований  перед рейсом щодо збору максимальної кількості інформації по військовій лінії. Він знає свою справу. Поки ми йшли по причалу, він розповів мені, що знищив корабельний журнал «Вікторії» й ті зразки, що були відібрані у покійного Осборна.» , - Джон підійшов ближче до столу начальника, - «Дозвольте я погляну на всі матеріали?»

«Подивіться. І дайте відповідь мені - що ж все таки сталося? Чому Ваш задум не вдався?», - начальник розвідки встав з-за столу і підійшов до ілюмінатора.

Джон переглянув увесь вміст саквояжа французького полковника, потім звірив дещо з інформацією у своєму записнику і сказав: «Сер, як мені не прикро це говорити - фатум не дав нам реалізувати цю операцію. Доля, злий рок, нещасний випадок - як завгодно назвіть цю причину. Найімовірніше - випадкова детонація боєкомплекту призвела до загибелі корабля та екіпажу. І тільки поранений і смертельно отруєний гірчичним газом майор Осборн був останнім, хто залишився живим. На недовгий час. Жодних інших кораблів у районі чергування нашого броненосця не було. Німецьких - тим більше. Їхні порти під нашим пильним наглядом. Якщо через два дні «Артур» не повернеться в порт - це тільки підтвердить моє припущення про його загибель.»

Сер Томас впритул дивився на свого підлеглого. У його очах читалися розчарування і гнів. Відійшовши до буфету, він налив собі склянку віскі, відпив ковток і багатозначно сказав: «Доведеться все починати спочатку. Як тепер це пояснювати прем'єру?».