Читати книгу - "ПровокацІя, Куля"

Рано вранці наступного дня гучний стукіт у двері каюти розбудив Габена. Полковник схопився з ліжка й одразу ж потягнувся за револьвером. Відчинивши двері, він побачив, що це був його ад'ютант. «Якого біса, П'єр! Що сталося? Що за термінова справа в такий час», - він був роздратований таким ранішнім підйомом.

«Англієць помер, шефе», - відповів підлеглий. У його словах відчувалося хвилювання і водночас якусь розпач - «Щойно я прийшов перевірити наші варти біля лазарету -  корабельний лікар повідомив мені про це. Причину смерті він мені не пояснив». «Чорт! У нас виходить як у тій приказці - пізно прийшов-кості знайшов! Допоможіть-но мені одягнутися, лейтенанте!» - із цими словами полковник почав поспіхом збиратися. Сполоснувши обличчя і руки, він одягнув формені штани і чоботи - лейтенант подав йому кітель. За тими різкими рухами, за допомогою яких він просовував руки в рукави, було видно, що Габен дуже роздратований. «Негайно вирушаємо в лазарет! Захопіть мою папку зі столу, П'єр» , - уривчасто рявкнув полковник, відчиняючи двері каюти і виходячи назовні.

У корабельному лазареті доктор Монжерон зі своїми помічниками закінчував готувати небіжчика до розтину. У той час, коли розвідники увійшли до приміщення, процедура мала вже розпочатися. «Хвилиночку, панове!», - різко крикнув Габен – «Я прошу вас зупинитися! Усім вийти! Нам із доктором необхідно переговорити віч-на-віч!» . Асистенти з подивом подивилися на Монжерона. Той спокійно кивнув їм і вони негайно залишили лазарет разом із лейтенантом.

Полковник підійшов ближче до столу, де лежав мертвий англієць. Лікар стояв біля узголів'я і спостерігав за діями військового. Він був спокійний.

«Коли це сталося, пане Монжерон?», - почав Габен.

 «Не більше години тому, пане полковнику. Я був у своїй каюті в той час, як один із моїх асистентів прибіг і повідомив, що хворий задихається. Ми негайно прибули до лазарету і побачили, що англієць голосно хрипе і з носа та рота в нього рясно виділявся гній. На жаль, моя допомога вже не могла зупинити процес - він помер у страшних муках», - відповів лікар.

«Скажіть мені, докторе, що ви зараз думаєте з приводу причини смерті? Ви ж раніше говорили мені про те, що англієць, на Вашу думку, отримав сильну дозу цієї отруйної речовини - гірчичного газу. Ось такий кінець готує нещасним ця штука?», - Габен дивився на лікаря впритул, не відводячи очей.

«Пане полковнику, я стверджував і продовжую стверджувати, що стан хворого і його смерть викликані саме впливом того хіміката, про який Ви кажете. Усі супутні травми, які ми виявили на тілі англійця, разом із його переохолодженням, не могли призвести до такої швидкої смерті. Остаточно я зроблю висновок після розтину», - Монжерон говорив упевнено і чітко.

«Де форма, яка була на ньому?», - запитав офіцер.

«Он там, у кутку. Ми зняли її того самого дня, коли він потрапив до нас у лазарет.», - доктор вказав рукою на військовий мундир британця.

«Значить так. Проводьте свої процедури і я чекаю на ваш лікарський висновок, оформлений відповідно до вимог. Разом зі звітом принесете мені й одяг покійного. Я його забираю для можливого подальшого розслідування. Скільки Вам знадобиться часу для розтину і складання паперів?» - Габен запитально подивився на лікаря.

«Десь близько двох годин. Мені потрібно взяти зразки тканин і мозку. По прибуттю до Франції ми ще раз дослідимо їх у лабораторії», - відповів лікар.

«І ось ще що, пане Монжерон, Я пришлю до Вас нашого корабельного фотографа, який був приставлений до делегації - нехай зробить кілька знімків англійця Post Mortem. Для цього знову знадобиться його військова форма і деяка допомога Ваших асистентів. Незважаючи на доволі тривалий процес - прошу надати фотографу всіляку допомогу в цій справі.  Якщо ми будемо зустрічатися з англійцями під час подальшого розслідування, то, можливо, ці знімки проллють світло на особистість цього військового.», - Габен вимовив це прохання дещо задумливо.

«Труп ми поховаємо в морі? Чи будуть якісь додаткові вказівки?» - Монжерон уже почав надягати рукавички.

«Так, поховайте його в морі, але з настанням темряви. Не слід лякати всю цю першосортну публіку цими ритуалами. Нехай капітан усе зафіксує в корабельному журналі», - полковник віддав честь і вийшов із лазарету.

У наступні кілька днів перед прибуттям до Гавра ніхто з посвячених у деталі події не згадував про англійського моряка. Тільки полковник Габен постійно перечитував свідчення членів екіпажу «Вікторії», розглядав посмертні фотографії англійця, зроблені у фотолабораторії лайнера й вивчав висновок доктора Монжерона за результатами розтину трупа. Як він і говорив раніше, його припущення підтвердилися - смерть британця настала внаслідок гострого запалення легенів, спричиненого вдиханням концентрованих парів гірчичного газу. Звичайно ж, після прибуття до Франції, можна було б ще зіставити висновки корабельного лікаря з висновками лабораторії за результатами дослідження частин тканини і мозку, взяті лікарем під час розтину, але полковник  чомусь був упевнений, що Монжерон мав рацію. Габен не міг відповісти собі ствердно - чому він вірив висновку Монжерона - чи то тому, що в минулому лікар був військовим, чи то тому, що доктор уже стикався з дією гірчичного газу у своєму житті. Як військовому розвіднику, йому також не давали спокою питання - як могла опинитися перспективна хімічна зброя в руках німців? Чи застосували німці снаряди з гірчичним газом у морському бою з англійцями, чи сталося щось інше? Чи справді хтось шпигував за ними під час наради з чиновниками уряду? І що означає ця чортова газета? Відповідей не було. Периметр корабля і кількість помічників обмежували полковника в проведенні повноцінного розслідування - із залученням експертів, агентів, додаткових джерел в уряді. «Ну що ж, на даному етапі ми зібрали максимальну кількість інформації та речових доказів для подальшої роботи після прибуття в Париж. Доповідь керівництву теж готова. Тепер залишається тільки чекати», - думав Габен, підписуючи рапорт на ім'я свого шефа.