Читати книгу - "ПровокацІя, Куля"

«Провокація»

«Давайте швидше витягайте його! Ви що, не бачите - він ледве дихає! Що там у нього стирчить у руці? Розгорніть його!», - кричав старший матрос двом помічникам, які намагалися затягнути тіло в шлюпку , - «Це, по-моєму, англійський офіцер, судячи з його обгорілої форми. Схоже майор, чорт би його побрав! Швидше, олухи! Погода псується! Я не збираюсь цілий день провести тут - у цьому човні!» Матроси поспішали як могли. Вони вже підняли тіло офіцера над водою і обережно намагалися розмістити його в човні. Біля того місця, де вони знайшли його, плавали якісь дошки з англійськими написами.

«А ну ка, мацьопику, підбери цю хріновину в морі й кинь у шлюпку - покажемо капітанові - може це якось допоможе з'ясувати - звідки тут узявся офіцер військово-морського флоту Британії. І якого біса він тут плаває в такому вигляді!», - гаркнув старший. Справу було зроблено. Офіцера розмістили на дні шлюпки, підклали під голову мішок і матроси налягли на весла. До лайнера було метрів п'ятдесят-шістдесят, не більше. Але поки вони намагалися дістати бідолаху з води - добряче втомилися і зараз веслували ледве-ледве.

Уся група порятунку належала до членів екіпажу круїзного лайнера «Вікторія» компанії «Кузні та верфі Середземномор'я» з портом приписки Гавр Французької Республіки. І зараз цей корабель повертався до своєї рідної гавані з Нью-Йорка з тисячею пасажирів, розділених за класами, залежно від придбаних квитків. Це був, у принципі, стандартний рейс, за винятком того, що цього разу серед пасажирів першого класу була урядова делегація США разом із першими особами передових французьких компаній,  посадовцями та офіцерами Другого розвідувального бюро Генштабу Сухопутних військ Франції.

Капітану Жюстену не сподобався ранковий рапорт помічника про те, що матроси на вахті помітили, а потім виловили в океані, британського морського офіцера, який був майже на волосину від смерті, але всіляко чіплявся за життя. Поки він фіксував у судновому журналі пригоду і слухав доповідь, лікарська команда судна надавала всю необхідну першу допомогу потерпілому. Найбільше капітана дратувало те, що це був військовий моряк Британії. Жюстен знав, що хоча Французька республіка перебувала в більш-менш нормальних відносинах з Англією, але останнім часом в урядів двох країн дедалі частіше виникали непорозуміння через Мадагаскар і Занзібар. Передові газети Франції не втрачали нагоди нагадати громадянам про це.

"Вийдіть усі! Анрі, ви залишіться!", - крикнув капітан, - "Приставте до нього охорону! і прослідкуйте, щоб ніхто не базікав про це - зараз уже пани почнуть свої прогулянки на палубі, - я не хочу, щоб увесь корабель гомонів про те, що сталося! Попросіть до мене пана Габена!". Усі присутні в каюті  вийшли, крім його помічника Анрі.

"Що Ви хотіли сказати мені, друже?", - запитав Жюстен, впритул підійшовши до співрозмовника.

"Капітане, коли ми принесли британця до нашого лікаря - ми оглянули вміст його кишень й знайшли обривок бланка Директорату військової розвідки Британії з розмитим текстом, який неможливо прочитати. І ще ось це", - з цими словами Анрі розгорнув папку і поклав перед капітаном на стіл. В середині були розмиті, обірвані й нашвидкуруч висушені шматки заголовної сторінки щоденної французької газети "Фігаро" - найуспішнішої і найвідомішої газети Республіки. Капітан прочитав: "20 травня 1887 року в порт Гавр зайшло круїзне судно "Вікторія" ........на борту не було жодного пасажира.....залишки скляних колб з німецьким маркуванням.... найімовірніше..... ноту протесту...". Це були єдині виразні слова, які можна було розібрати на цих скуйовджених уривках. Але найбільше капітана збентежила дата виходу газети.

"Що це за диявольщина, Анрі? Сьогодні тільки 16 травня! Чиї це дурні жарти?", - закричав він на помічника.

"Їй богу, капітане, саме це дістали з його кишені. Я сам сушив і складав ці залишки.", - Анрі трошки розгубився, але швидко опанував себе, - "Це ще не все -  з руки британця вийняли довгу скляну кавалку зеленого кольору, на якій німецькою було написано "Гірчичний газ".  Розмір цієї штуки був досить великий, бо вона перерізала йому всі сухожилля на плечі.»

"Що це таке - гірчичний газ? Я десь здається чув цю назву. Ви ж до вступу на флот навчалися в політехнічній школі в Парижі. Можете пояснити?", - капітан швидко переключився з газети на невідому речовину.

"Я, звісно, боюся помилитися, але, по-моєму, цю речовину синтезував один із наших колишніх викладачів - Сезар Депре - щось на кшталт отрути. Після вдалих дослідів пана Депре всі його напрацювання зацікавили військових", - пояснив помічник капітана. "Господи, що це все означає? поранений британський військовий, якісь шматки пляшок від отрути в його тілі, уривки цієї дивної газети з майбутнього. , - пробурмотів Жюстен.

"Це не зовсім шматок від пляшки. Наш медик, який, як ви знаєте, сам із військових, під час вилучення скла з тіла британця, сказав, що це схоже на частину спеціального артилерійського снаряда з капсульною вставкою зі скла. Він бачив такі раніше на експериментальних полігонах.", - продовжував Анрі, - "Доктор теж сильно здивувався цьому напису".

У цей момент у двері каюти постукали і увійшов чоловік у формі полковника французької армії. Це був Жан Габен - заступник начальника військової розвідки Генерального Штабу. Він сухо, по-військовому, привітав присутніх. Капітан відкрив рота, щоб щось сказати, але полковник жестом зупинив його.

"Пане Жюстен, я прошу вибачення, але я вже знаю, що вранці ви виловили за бортом англійського офіцера", - почав Габен.