Читати книгу - "Пас до серця, Sallattik"

Наступного дня у мене мав бути вихідний, але мені подзвонив містер Дуглас і сказав сьогодні буде тренування а там він розповість важливу новину. Я зібралась і пішла до універу. Йти мені до нього 15 хвилин. Коли я зайшла до кабінету у якому у мене була перша пара я до всих привіталась. Знайомство пройшло краще ніж я очікувала. Я сіла до своєї подруги Емілі. Ми із нею вчора знайшли спільну мову тому помінялись номерами.

– Привіт – кажу і сідаю біля неї, діставаючи свої зошити і ручку.
– Привіт, як пройшов вечір?– усміхнулась вона мені і повернулась до мене щоб поговорить.
– Було б краще якби нас не ганяв наш тренер, після тренувань все болить – відповідаю їй і потираб свої ноги, які гуділи після вчорашнього – а твій як пройшов?
– Оо, у мене все супер, я була вчора у клубі і познайомилась із таким красенем, сьогодні йду із ним на побачення – відповідає вона мені а у мене полізли очі на лоба.
– Як ти все встигаєш– кажу я їй і записую у зошит сьогоднішню дату.
– І тобі потрібно розвіятись, можливо теж когось тобі знайдемо – каже вона мені і штовхає мене легенько в плече ніби заграючи.
– О ні, я пас, мені хватає і тренувань і Санта Барбари на тих тренувань– кажу я їй і потираю своє обличчя руками.
– А там є щось цікавеньке? – зацікавлено підсунулась до мене Емілі.
– Та нічого такого, але там є одна вискочка яка не дає мені спокою – кажу я їй і кладу голову на стіл.
– От падлюка – я посміялась із цього, і тут заходить наш вчитель і ми всі встаємо щоб привітатись.

                                       ***

Наші пари вже закінчились і мені було потрібно конче повернутись бистро додому і зібратись, бля трішки запізнювалась.
– Хочеш я тебе підкину? Я як раз на своїй машині – питає у мене Емілі.
– Боже, ти мене дуже виручиш – кажу я їй і обіймаю, ми йдемо до її машини і йдемо до мене додому. Вона мені також запропонувала шоб вона підвезла до спортзалу, ну і я погодилась.

Ми під'їхали до спортзалу.  Коли я вийшла то із машини під'їхав мотоцикл. Коли власник цього транспорту зняв шлем я побачила у всій красі Раяна.
– Ого що це за красень такий?– питає у мене Емілі і дивиться у бік там де він стояв.
– Краще не питай– кажу я їй і закочую очі – добре пока, дякую тобі велике.
– Давай, удачі там – каже вона мені і виїжджає із парковки. Раян мене не помітив, тому я розвернулась і пішла у всередину.

Коли я зайшла у роздягальню я привіталась із всими.
– Привіт всим – звертаюсь до всих хто тут є. Сідаю на лавочку і кладу свою сумку. Дістаю форму і починаю перевдягатись.
– Привіт – каже мені Еліза, підходить до мене і обіймає, я відповідаю на її обійми. Інші просто привітались.
– Хтось знає чому нас містер Дуглас визвав у вихідний? – питає Наташа
– Ну якщо визвав значить це терміново – Каже Лілія. І ми всі разом виходимо у спортзал. Коли ми підійшли до тренера там стояла вже вся команда хлопців. Вони вишикувались і ждали напевно тільки нас. Ми стали теж так само.

– Дуже вдячний що прийшли на це тренування, знаю сьогодні не повинно бути ніяких тренувань але, мені сьогодні повідомили що через тиждень відбудуться змагання. Ці змагання будуть вирішальні. Як ви пам'ятаєте у нас не так давно відбулись змагання і ми вступили у п'ятірку лідерів тому на цей раз  ми позмагаєтесь за перше місце.
– Тобто на цих вихідних ми будемо тренуватись? – Питає Томас.

– На жаль ці вихідні у вас відміняються – всі загули, нікому не подобалося що у них забирають вихідні – я розумію що це вам не подобається але якщо ви зможете забрати собі перші місця ви поїдете грати за нашу країну, тому не підведіть ні мене ні себе – а тепер всі зацікавились – а точно, ці змагання будуть відбуватись не один день, там буде розписаний розклад гри, але він буде опублікований завтра. А зараз ми будемо тренуватись, давайте беріть м'ячі і йдіть пасуйтесь – закінчує містер Дуглас і всі йдуть забирати м'ячі.