Читати книгу - "Пас до серця, Sallattik"

– Привіт – кажуть мені одночасно Ліам і Томас.
– Привіт – кажу я їм.
– Ти круто грала, особливо у тебе прикольні удари – каже Ліам.
– Дякую, а ти прикольно приймаєш – кажу я Ліаму.
– Як тебе звать?– питає Томас.
– Аліна – відповідаю я їм.
– А мене Ліам а його Томас – простягають мені руки.
– Дуже приємно – я перехрещу свої руки щоб подать їхні одночасно.
– Ну тоді зустрінемось на наступному тренуванні – каже Томас.
– так, звичайно – відповідаю я їм і вони йдуть у іншу сторону, напевно там роздягальня їхня.
Я перевдяглась і виходжу із роздягальні, повертаю на ліву сторону і знову у когось врізаюсь. Я піднімаю погляд і бачу що це Раян. Мене прийняло холодом. Я відступала від нього на два кроки назад.
– Я бачу ти іще досі не дивишся куди йдеш – каже він мені.
– А чого зразу я винна, як я могла тебе побачить якщо ти вийшов із сторони.
– А ти не доказуй мені, – сказав і пішов на вихід, коли я вийшла то йшов дощ. Я зрозуміла що пішки я додому не доберусь, тому я дзвоню таксі, і починаю чекати його. Через пів години воно приїхало і я швиденько туди залізла і я поїхала додому.

Ця глава вийшла зовсім маленькою, але завтра наступна глава буде побільше. І я б хотіла щоб ви писали відгуки про цю історію, щоб знати чи продовжувати мені її писать чи ні. Дякую🌞