Читати книгу - "Пас до серця, Sallattik"

Ми почали грати. Я стояла у 4 зоні, Лілія у 3, Наташа у 6, Віка у 5, Еліза у 2 а Джулія у 1. Хлопці теж розтавились як їм заманеться. Джулія подає м'яч, Девід приймає перекидає Ліаму під сітку а той перекидає його через спину і накидає таким чином Раяну щоб він вдарив, я вчасно це просікла тому підбігла до сітки і поставила блок. І цей м'яч впав на їхній стороні. Я усміхнулась, дівчата почали хлопати.

– Непогано – тихо сказав Раян, але я почула. Я повернула голову щоб подивиться на нього, але він щось сказав Оліверу.
Джулія знову подає м'яч, на цей раз приймає його Олівер і перекидає його Ліаму а той накидає Філу і той б'є і забиває гол. Вони переходять і зараз під сіткою стоїть Раян. То коли ми заб'ємо гол я буду стоять біля нього.

Філ подає м'яч і його приймає Віка, перекидає Лілії а вона накидає його мені, хлопці біжать на блок тому я вирішую не бить а зробити скидку під сітку. І вони не очікували цього не встигли витягти м'яч.
– Молодець Аліна, хлопці а ви дивіться що вони можуть зробити і скидку – каже містер Дуглас. Ми переходимо і я стаю на місце під сіткою, зараз у нас подає м'яч Еліза.

– Не думав я що ти вмієш дивитись – каже мені Раян.
– А ти я бачу  думати не вмієш, це тобі треба роззувати очі – відповідаю я, і Еліза подає м'яч. Його приймає Томас і перекидає його Раяну а той накидає його Томасу і він розганяється і вдаряє, я встигаю поставить блок але м'яч пролетів мимо. Його ледве дістала Джулія, я його підбила і накинула Лілії і вона вдарила і забила. Так ми грали поки не виграли їх два рази.

– Щось ви не в дусі сьогодні – кажу я Томасу.
– Та ми вже встигли розслабитись – відповідає мені.
– Ми ж не думали що сьогодні буде треня – підходить ззаду Ліам і обнімає мене за плечі, і я підскакую зненацька.
– Боже, чого ж так лякать – кажу я йому.
– Вибач, я не знав що ти така пуглива – каже він через сміх.
– Ти доречі куди зараз?– питає Томас 
– Я додому, лягать у довгий і спокійний сон – кажу я їм.
– Ааа, ми просто хотіли запропонувати тобі приєднатися із нами – каже Томас.
– Сорі пацани, в інший раз –відповідаю я їм і йду в роздягальню.

Бистро переодягаюсь і йду пішки додому. Я подумала пройтись під зоряним небом. Він мене завжди зачаровував своєю красою. Я завжди любила дивитись на зірки і мріять, це ніби ретуал або медитація. І завжди вірю що всі мрії які я їм розповідаю вони чують і наближають їх.