Читати книгу - "Між нами контракт, Кетрін Огневич"

Розділ 3

Влад

Через якийсь час я побачив, як батько завів дівчину в кабінет, наставивши на неї пістолет. Чесно кажучи, таким я його ще не бачив. Коли дівчина сіла на стілець, я впізнав у ній ту милашку, з якою сьогодні зіткнувся в коридорі. Вона була настільки захоплена розповіддю своєї подруги, що навіть не дивилася, куди йшла. І, звісно ж, я просто не міг пройти повз неї  і не зачепити її плечем, щоб вона відволіклася. Чесно кажучи, для мене було в кайф знущатися над такими, як вона.

Зовні дівчина мала такий собі вигляд. Не сказати, що вона була супер красуня, оскільки косметики на її обличчі не було, а зелені очі сердито дивилися на мене з-під ботанських окулярів. Боже, їй на вигляд років вісімнадцять, якщо не менше. першокурсниця, не інакше. Та й зростом вона була трохи вищою за метр із кепкою, а ось фігура... М-м, фігура, у неї була. Особливо мене привабили її сідниці в обтягуючих джинсах, коли вона потягла за собою подругу, а я продовжував дивитися їй услід.

Чорт, якби не кепський характер і моторошна зовнішність, я б провів із нею кілька ночей. Я й гадки не мав, як її звуть, але мені подобалося, як вона грубила моєму батькові, як відстоювала свою свободу і тикала йому в обличчя тим, що вибір є у всіх. Мушу визнати, дівчина добре боролася за себе. Я був здивований тим, як вона висловлювала своє ставлення до батька, який віддав її на сплату боргу. Дідько, я не розумів, яким треба бути виродком, щоб так вчинити зі своєю донькою.

Врешті-решт,  вона сказала, що підпише контракт, але висунула свої умови. Найбільше мені сподобалася найперша. Вона сказала, що не спатиме зі мною. У принципі, це було навіть круто, оскільки це означало, що моя мила дружина не буде проти, якщо я приводитиму додому дівчат. Хоча, з таким кепським характером, як у цього чортеня, можна очікувати чого завгодно. Але одне мені подобалося в ній точно - її сміливість. У наш час рідко зустрінеш дівчину, яка здатна дати відсіч і постояти за себе.

Трохи пізніше я дізнався, як її звуть —  Крістіна Зарецька. Чесно кажучи, я був трохи шокований, оскільки багато чув про цю дівчину. Вона була лауреатом кількох конкурсів з літератури, брала участь у різноманітних конференціях, і була доволі популярною. Я знав, що за її спиною було дві освіти - юридична та менеджмент. Також вона вчилася на філологічному. Боже, я й гадки не мав, навіщо їй так багато вчитися. Але я ніколи не знав, яка вона на вигляд.

Чесно кажучи, я навіть відчував до неї повагу за те, як вона поводилася з моїм батьком. Дивно, що він не вдарив її за таке зухвале поводження. Коли я вийшов із квартири і спустився вниз, то був здивований, побачивши, як вона сидить у барі, через дорогу. Мені стало цікаво, і я перейшов дорогу. Зайшовши в бар, я замовив собі склянку віскі, а потім підійшов до її столика. Перед нею стояла пляшка Jack Daniels, а вона собі спокійненько так попивала віскі зі своєї склянки. Її окуляри лежали на столі, а сама вона щось зосереджено набирала на телефоні.

— Не зайнято? — запитав я, але вже сів навпроти неї. Я знав, що зараз вона почне показувати свій чудовий характер.

— Якого дідька? — обурилася вона, коли помітила мене, а потім зробила ковток віскі і поставила склянку на стіл. — Навіщо питати, якщо ти вже сів, бовдуре.

— О, ти така мила зі мною, майбутня дружино, — сказав я у відповідь, коли вона гмикнула.

— Стули пельку! — похмуро пробурмотіла руденька, а потім знову налила собі віскі, але я одразу відібрав у неї склянку.

— Тобі не здається, що вже досить? — ввічливо запитав я, поставивши її склянку поруч зі своєю. Вона глянула на мене, і зараз у її зелених очах вирував гнів.

— А тобі не здається, що це не твоя справа?

— Моя, взагалі-то. Ти нібито моя майбутня дружина.

—  І що? Наче тобі не начхати. Мені байдуже. І взагалі, відчепись від мене. А ще краще — йди геть!

— Ну вже ні, я хочу ближче познайомитися з тобою.

— Слово "ближче" в цьому реченні вже до біса мене бентежить. Упевнена, що ти з усіма, кого трахаєш, "ближче" знайомишся. Змушена тебе розчарувати: зі мною цей трюк не пройде.

— Ох, який у тебе брудний ротик, крихітко, — фиркнув я у відповідь, від чого мене ляснули по руці.

— Одразу зрозуміло, що тебе манерам явно не вчили. Ти навіть не можеш із дівчиною нормально поводитися.

— Ауч, ти зачепила мої почуття, — пробурмотів я, кладучи руку на серце, від чого вона посміхнулася.

— Вибачатися за це не буду, — хитро примружившись, сказала вона, а потім поцупила прямо в мене з-під носа свою склянку.

— Злодюжка!

— Козел!

— Стерво!

— Мудак!

— Мене називали і гірше, крихітко.

— Я в цьому цілком впевнена, Сатано, — пирхнула вона, а потім поставила склянку на стіл, взяла свій телефон і вийшла з бару.

Дідько, схоже, знайти спільну мову з цією рудою буде не просто...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно