Читати книгу - "Мама для дракончика, Ліра Куміра"

- Вже не плаче, але постійно питає, коли повернеться мама, - я похитала головою, озвучуючи думку, що маячила на задвірках:

- Тоді вдень я можу її брати з собою, коли буду провідувати Ліра, - а чому б і ні? Донька теж може стати тим важливим чинником для повернення імператора в нашу реальність.

Весь день минув у якійсь метушні: ми переїжджали, розміщували свої речі і просто бігали туди-сюди. Кіру ж постійно приносили якісь папери на підпис і цікавилися його думкою з того чи іншого питання. І як вони тільки до цього справлялися? Розуму не прикладаю.

Але все хороше і погане має властивість закінчуватися, так і цей божевільний понеділок підійшов до кінця, а ми змогли нарешті зітхнути вільно. І ось коли теплий вечір заявив про свої права, відправляючи червоне сонце за обрій, а сонний Філіп перекочував на руки до Елеонори, тут-то я і почала усвідомлювати те, на що підписалася.

- Втомилася? - Весь такий домашній і шалено вродливий чоловік легкою ходою вийшов із ванної кімнати і попрямував до мене.

- Я не... хіба що трохи, - все ж погодилася, вирішивши не приховувати від свого коханого нічого, навіть власного хвилювання, що відображалося в моїх нервових рухах, коли я намагалася розстебнути ґудзик на рукаві, але пальці чомусь не слухалися.

- Тобі допомогти? - Кіріан наблизився, накриваючи мої долоні своїми, і я рвано видихнула.

А варто було моєму зап'ястку звільнитися, як я відчула палючий поцілунок на своїй шкірі. А за ним пішов ще один, і ще. І так тривало доти, доки я не зрозуміла, що вже лежу на ліжку, а наді мною нависає такий бажаний чоловік.

- Кохаю тебе, моя крихітко, - шепоче мені просто в губи й підтверджує свої слова шаленим поцілунком, що переріс у щось більше. І чого я, питається, переживала? Адже ми обидва цього бажали до тремтіння в пальцях.

Заснути вдалося лише під ранок: втомлені, але абсолютно щасливі, і якби не гучний стукіт у двері й нахабна пика Ріана, то я, напевно, проспала б до обіду:

- Ліно, вибач, але це дуже терміново, - я розплющила одне око, але лаятися якось зовсім не хотілося, навпаки, я була готова обійняти весь світ.

- Що сталося? - Мені вже практично вдалося прокинутися, ну хіба що ще зовсім трішки повалятися, але гадаю тут щось серйозне, раз мене розбудили.

- Марліан проводив експерименти з твоєю кров'ю, - хвилиночку, звідки вона в нього? Мабуть щось таке відобразилося в мене на обличчі, бо другий радник продовжив свою промову: - Ну, з тією, що встиг зібрати Арліанський, - уточнив для підозрілої мене, і я видихнула:

- І що там? - Ох вже ці вчені, іноді навіть страшно уявити до чого вони можуть додуматися.

- Тобі краще самій подивитися, - зробив загадкову моську Саверійський, і я все ж таки змусила себе розплющити і друге око, запевняючи хлопця в тому, що я практично вже прокинулася:

- Добре, зараз тільки приведу себе до ладу і сходжу за Філіпом, хвилин за п'ятнадцять я буду в Мара. - Ріана моя відповідь задовольнила, і я неохоче виповзла з-під ковдри, дивлячись у дзеркало на свій нехай і пом'ятий, зате щасливий зовнішній вигляд.

Син мій настільки захопився своєю новою компанією, що ні в яку не хотів іти з мамою на нудну роботу. А я навіть і не знала радіти мені, чи навпаки починати переживати? Але Елеонора все ж спробувала мене заспокоїти:

- Це нормально, коли дітлахам настільки весело разом. Не хвилюйся, Філіп занадто любить свою маму, щоб від неї віддалитися, просто дай йому награтися з новими друзями, а я простежу за ними. Ви з Маром займаєтеся великою справою, і я готова зробити будь-що, аби й інші жінки нашого світу відчули всю радість материнства, - дружина екс-імператора змахнула сльозинку щастя і поспішно виштовхала мене за двері, повертаючись до ігрової кімнати.

А мені тільки й залишалося, що полегшено видихнути, все ж таки не хотілося, щоб мій хлопчик почувався самотнім, поки його батьки зайняті справами державної величини.

До кабінету колишнього правителя я потрапила дещо пізніше, ніж планувала, і застала чоловіка за захопленим розгляданням тріснутої шкаралупи.

- Намагаєтеся розгадати таємницю буття? - Пожартувала, привертаючи увагу до своєї скромної персони.

- Щось на кшталт того, - відповів мені Марліан, не відриваючись від свого заняття. - Зачекай кілька хвилин, зараз закінчу, - я ствердно кивнула і зайняла запропонований мені стілець.

Час минав непомітно, і я навіть не встигла до пуття роздивитися експонати, які були в "лігві дракона", як помітила Драгонійського-старшого, що спостерігав за мною.

- Цікаво? - Мене спіймали на гарячому, і я не бачила сенсу приховувати свою увагу до роботи вченого:

- Дуже! Тут стільки всяких пристосувань, а ще хотілося б допомогти вам розібратися з проблемою ширшого масштабу. Адже раніше все було по-іншому? Чи завжди з'являлася "Даруюча життя", яка допомагала драконам обзавестися потомством? - Чесно кажучи, це питання вже давно крутилося в мене в голові, але озвучити його я зважилася лише зараз.

- Ні, раніше все було по-іншому. Діти народжувалися в сім'ях із завидною регулярністю, але й від присутності у світі Пробуджуючої багато що залежало. Судячи з хронік далеких років, таке вже траплялося і не один раз, але, на жаль, не існувало жодної згадки про те, як же наші предки відновлювали рівновагу, - Мар знизав плечима, а я задумливо намагалася переварити інформацію.

Адже якщо це не вперше такий колапс, то древні мали якось убезпечити свій вид від вимирання, або хоча б підказку якусь залишити. Про це я й розповіла захопленому лікарю.

- Ти маєш рацію, щось подібне повинно бути, потрібно тільки здогадатися, де ці підказки шукати, - я задоволено посміхнулася, згадуючи причину, через яку так швидко з'явилася тут:

- Доречі, що там за термінова новина про мою кров? - Звучало трохи моторошно, і я труснула головою, позбуваючись неприємних думок.

- Звісно, зовсім забув, відволікшись на склад шкаралупи. Хоча ці дві речі пов'язані між собою, хоч і побічно, - чоловік простягнув мені місцевий аналог мікроскопа, і я невпевнено подивилася в окуляр. - А тепер ось це, - він поміняв скельця, і я невпевнено видала свою гіпотезу: