Читати книгу - "Це не моя справа"

Нетта випросталась і витріщилася на мене.

— Це брехня! — заволала вона. — Джек його не вбивав! Його вбив Пітер Френч!

Я заперечно мотнув головою.

— Ні, це не так. Пропоную повернутися трохи назад.

Я зіслизнув зі столу і почав міряти кроками кімнату.

— Повернімося до того періоду, коли американські солдати почали виїжджати додому. На той час Бредлі вже призбирав собі чималі статки, продаючи воякам підробне спиртне та оббираючи їх усіма можливими способами, які лише міг вимислити. Однак коли хлопці почали повертатися в США, прибутки його скоротилися. Бредлі слід було вигадати якийсь інший спосіб заробляти гроші. Отож, крім грального бізнесу, він вирішив улаштувати грандіозне пограбування. І в цьому Джордж Джейкобі був неабияким фахівцем. Бредлі злигався з ним, і вони спланували пограбування Алленбі. Приблизно в цей самий час Нетта вийшла заміж за Бредлі, а Сельма — за Джейкобі. Маєток Алленбі розташовувався поблизу Лейкема, тож Бредлі убив заразом двох зайців, прикупивши котедж у Лейкемі. Організація пограбування велася з котеджу, тож водночас він звив там із Неттою ще й любовне гніздечко. Місіс Брембі, сестра Джейкобі, погодилася вести для них господарство. Пограбування було успішним, і наступним кроком слід було збути коштовності. Але справа була надто гучна, тож ані Бредлі, ні Джейкобі не наважувалися викинути награбоване добро на ринок. Так вони й сиділи на ньому, чекаючи, поки все потроху забудеться. А тим часом посварилися через частку, й одного вечора Бредлі вбив Джейкобі та підкинув тіло на одну з вулиць у Сохо.

— Це лише ваші припущення чи ви маєте докази? — поцікавився Коррідан.

— Лише припущення, — визнав я, — але невдовзі вона нам усе розкаже. Вони завжди так роблять.

Коррідан глянув на Нетту і щось буркнув.

— Продовжуйте, — сказав мені.

— А тепер облишмо на деякий час Джейкобі та поговорімо про Литтлджонса, — запропонував я, запалюючи сигарету. — Це важливо, бо я вже вирішив сам для себе, що нинішня Нетта — не та, котру я знав два роки тому, і я не міг їй пробачити вбивство. Мені подобався Литтлджонс. Він мав клепку в голові, до того ж працював на мене. Я розповів йому все, що знав у цій справі, і він вивідав усе, чого я не помітив. Він зрозумів, що Сельма Джейкобі дотична до справи і цілком може бути тією вбитою дівчиною з котеджу в Лейкемі. Він не бачив Сельму, проте я бачив убиту. Він так хотів здивувати мене, бідолаха! Довідався, де мешкала Сельма, і пішов туди в надії розжитися її фотографією. Шматочок її так і залишився в його руці, коли я знайшов його тіло. Але Нетта випередила Генрі. Вона збагнула, що він полює на неї, і, щоб урятувати свою шкуру, прикінчила його. А це вже щось, чого я не можу пробачити; отож, я змусив її повірити, що маю намір вивезти її з країни — знаючи, що вона спробує перевезти контрабандою награбоване добро Алленбі.

— Однак це все ще не пояснює, звідкіля ви дізналися, що воно в неї, — сказав, нахмурившись, Коррідан. — Ви стверджуєте, що Сельму Джейкобі вбив Пітер Френч?

Я заперечно хитнув головою.

— Ні, я цього не говорив. Так мені сказала Нетта, але це брехня. Пітерові Френчу взагалі нічого не відомо про цю справу. Він був лише підставною особою — щоб ускладнити мені пошуки справжнього вбивці.

Нетта повільно звелася на ноги. Обличчя її було смертельно бліде. Коррідан ступив крок їй назустріч.

— І хто ж тоді вбив Сельму Джейкобі? — запитав він.

— Та сама особа, котра вбила Медж Кеннітт, — відповів я, підходячи до кухонних дверей. — Дозвольте вам відрекомендувати убивцю, — озвавсь я, рвучко відчиняючи двері та відходячи убік. — Виходьте ж бо! Ви й так надто довго там просиділи.

До кімнати увійшли інспектор О’Мейлі та троє детективів у цивільному. Вони дивилися на мене, на Коррідана, на Нетту.

— Ось хлопець, котрий убив Сельму Джейкобі та Медж Кеннітт, — сказав я, тицяючи пальцем у Коррідана.

Розділ XXV

— Гадаю, ти будеш достатньо обережна з Гаррі Біксом, — напучував я Крістал, коли вів її через увесь хол готелю «Савой» до поличок книжкового кіоску, де Фред Ульман та Гаррі Бікс, очікуючи нас, вивчали останні книжкові новинки. — Він іще той вовчище — накидається на гарненьку жінку, щойно побачить стрункі ніжки. Не заохочуй його і не відходь від мене далеко — тоді ти будеш у безпеці.

Крістал сказала:

— Ти би ще прихопив для мене дамський капелюшок із дашком та бубон для відлякування чоловіків! То хто ж більше переживає про мою безпеку?..

Саме в цю мить Гаррі Бікс і помітив нас, штовхнув у бік Ульмана, голосно окликнув нас та почав поправляти свою краватку.

— Отакої! — вигукнув він. — Синя Борода знайшов собі нову жертву! І як тобі вдається колекціонувати таких апетитних дамочок? Певно, маєш якісь фатальні принади!

Я зітхнув.

— Крістал, познайомся: це Гаррі Бікс! Не довіряй йому. Усі лестощі, якими він намагатиметься обплутати тебе, звиті з отруйних ниток! Гаррі, це — міс Ґодвін. Прошу тебе тримати руки в кишенях, поки розмовлятимеш із нею! І не забувай, що вона — моя власність! А цей джентльмен з мішками під очима — Фред Ульман. Фреде, це — міс Ґодвін!

Ульман церемонно привітався, виглядаючи знудженим, а Гаррі Бікс відштовхнув його ліктем, осяйно посміхаючись Крістал.

— Це — найщасливіший момент у моєму житті! — повідомив він, беручи Крістал за руку. — Ви ж не можете насправді бути його власністю, чи не так? Настільки чарівна квітка, як ви, не марнуватиме життя на такого телепня, як він!

Я рішуче роз’єднав їхні руки і твердо узяв Крістал за плече.

— Руки геть! — сказав я Біксу. — Бодай цю білявку я маю намір залишити для себе! Полюй десь в іншому місці! — Я конвоював Крістал через увесь вестибюль до бару. — Ходімо щось перекусимо, — запропонував я. — А ти, Фреде, тримай цього викрадача жінок якнайдалі.

— Ніяк не можу збагнути, чому ви, хлопці, зчиняєте так багато галасу навколо жінок! — кислим тоном озвався Ульман. — Все життя я тримався від них подалі — і ось, погляньте на мене!

— Самі на себе дивіться, а з мене досить цього видовища, — їдко зронила Крістал.

Коли ми нарешті