Читати книгу - "Дикі в Академії, Анна Лященко"

Закінчую свій монолог і бачу, що Ердан вже повністю повернувся в людську іпостась і тільки після цього відпускаю його, але все ще залишаюсь у частковому обороті. Нехай перейметься. Принц розуміє, наскільки він налагоджував і не дивиться на мене. Слід від ляпаса все ще добре видно на його обличчі. Для кращого виховного ефекту треба так залишити все. Але я не можу дозволити страждати на імідж майбутнього короля. Тому неголосно і не зло гарчу принцу:

- Обернися, і посидь тут, поки я поговорю з Ксі.

- Дігане, чому ви з батьком відразу все мені не розповіли?

- І отримали б ось це? Та ти хоч уявляєш, що Грег би з тобою зробив за подібну поведінку?

Принц зіщулився, чудово розуміючи, наскільки я правий.

- Вибач, Дігане.

- За великим рахунком, тобі не в мене прощення треба просити! А в батька! Але я сподіваюся, що він ніколи не дізнається про твою витівку і про твої слова. Так що, давай, обертайся та приводь свою шкіру в порядок. І ще, Ердан. Твоя проблема не стільки в ревнощі, скільки в нестримності як такій. Ревнощі тільки її провокують. Отже, відпрацьовуватимемо витримку. Для початку, з-під навісу без моєї команди - ні кроку! Піду поки що з Ксі поговорю.