Читати книгу - "Хибне щастя, Ліана Меко"

Невже думала, що він тебе підвезе? Ага, чекай. Благородством засранець не блищить. Йому й діла до тебе нема.

Він досить егоїстичний (можливо в міру, я ще не зрозуміла) і прямолінійний, своєї байдужості до чужих проблем не приховує. І як пояснити його сьогоднішній вчинок, я щиро не розуміла. Погодитися дати мені притулок на цілих два місяці, нехай і остаточне рішення віддавши в руки гри, яку він, між іншим, дуже майстерно програв, - що це? Глибоко захована, старанно маскована під порожню браваду великодушність? Може йому і справді не все одно? Може й справді «пробрало», народилося співчуття, чи буває таке?

Що змусило його піти мені на зустріч?

Бажання допомогти? Прихований мотив? Азарт? Тимчасове помутніння розуму?

А може він поспорив з кимось? - промайнула шалена думка.

Та ні, навряд. Думаю, не став би. Якщо він і творить якусь дичину, то не приховує цього. Та й попередив же він мене про той самий спір... Це ж про щось говорить. Він, звичайно, засранець, але засранець чесний.

Я зітхнула. Знову думала про нього надто багато. Занадто багато неправильних, непотрібних думок. Відволікаючих та невчасних. Мені зараз потрібно зосередитись на підготовці до іспитів. Здати їх уже хоч якось, аби не відрахували. Та зайнятися нарешті проблемами притулку. Скласти план, список продавців – потенційних спонсорів, заготувати проникливу промову, яку я заганятиму цим продавцям, підготуватися морально до відмов, та й взагалі до всіх цих змін.

Так, справ по горло: проблем, якими я ніколи не займалася, питань, які ніколи не вирішувала. Чи впораюся я? Чи зможу не спасувати після перших невдач? А може мені все ж таки посміхнеться успіх, і люди підуть на зустріч. Іноді допомога приходить, коли на неї зовсім не чекаєш. Взяти хоча б того ж Ваню…

Ох, ну от знову. Ну що таке? Іди з моєї голови!

Гей ти, голова, не будь дурною, подумай про щось інше! А ти, серце, припини так сильно стискатись і тремтіти, коли дурна голова вкотре відтворює в пам'яті образ засранця. Припини гуркотіти так сильно, майже вискакуючи з грудей, коли в голові виникають сцени, намальовані уявою з майбутнього: його квартира, кімнати, кухня, ванна… все просочене його запахом, його правила, його територія... 

Не збожеволіти б, - що скажеш, голова?

А ти, серце, краще мовчи. Краще зберись, одягни броню, озброїся щитом.

Стукай рівно і припини, будь ласка, припини тягтися до того, хто за бажання розіб'є тебе, навіть не докладаючи зусиль.