Читати книгу - "Пам'ятаю тебе, Олена Арматіна"

- З точністю до хвилини, - реготнув Грант.

Приголомшені батьки на всі очі дивилися на свою дорослу дитину – давно вже вони не чули його сміху.

Навіть Ульфік підійшов подивитися на те чудо, що тихо сопіло уві сні, і що розбудило їх грізного сина.

Миттєво затопило мозок старого Ульфіка диким сказом на ту рудоволосу, яка спробувала позбавити його онука на такий довгий строк.

- Та як вона посміла! .... - заревів він.

І не встигла Маріелла шикнути на свого громовержця, як той із ще гучнішим ревом схопився руками за раптом підбите око – розбуджений ревом діда, Десмон спритно впечатав гострий кулачок Ульфіку прямо в око. Але потім, швидко оцінивши обстановку, сховався в надійних обіймах Маріелли.

Регот стояв неймовірний. Прийшовши до тями, Ульфік теж почав посміхатися. Могутні ельфи, що охороняли вхід, не втрималися і теж дещо зловтішно посміхнулися. Миттєво забувши про свій гнів, Ульфік вихопив у дружини малюка, що почав було брикатися, і вийшов з ним із замку:

-Підемо, онучку. Я покажу тобі твої володіння.

- Сину, що ти таке скоїв,  що вона наважилася приховати від  тебе дитину? – трохи ображено глянула на Гранта матір.

Обличчя сина знову стало кам'яне і непроникне, погляд його колись блискучих очей знову потемнів. Руки, що все ще палали вогнем, він сховав за спину, коли стрімко рвонув на свій поверх. Рвонув у свої покої, де в його ліжку, все ще в нестямі лежала та, що посміла сховати від нього сина. Та, яка свого часу обвела навколо пальця три могутні роди.