Читати книгу - "Підкорись нам, Алекса Адлер"

– Ми приймаємо твою клятву, той що говорить, – знову в унісон проголошують мої се-аран. − Відповідай Раді. З якою метою ти прилетів сьогодні до Тан-Гереїша?

– Я протестую. Це не стосується теми, що обговорюється, – здіймається Менетнаш.

− Я прилетів перешкодити спадкоємцям владущої гілки провести ритуал призову сили з негідною кандидаткою на роль се-авін, − чітко вимовляє Сетору і посміхається в’їдливо: – Я ж щиро турбуюся про долю владущого Дому та нашої імперії.

− Не сумніваємося, − не менш єхидно вишкірюється Са-оір.

А далі Сетору доводиться відповідати на цілком очікувані запитання. Десь він ухиляється, не маючи можливості збрехати. Десь відповідає чітко і по суті. Але в будь-якому випадку змушений визнати, що ритуал був проведений за всіма правилами, се-авін спадкоємців у коло увійшла добровільно і без примусу. І з кола мене винесли цілком живу і не схожу на близьку до смерті.

Щоправда, єхидно зазначає, що кров'ю від мене несло за версту.

На що А-атон самовдоволено посміхається:

− Наша се-авін до ритуалу була абсолютно незаймана і невинна. Кров під час першої близькості з чоловіком для жінки її раси звичайне явище, – і коли радники знову здивовано починають гомоніти, цікавиться байдуже: – Досі вважаєш, що твоя сестра гідніша?

− Гадаєте, я не розумію, чому ви зробили такий вибір? – цинічно примружується Сетору. − Ви обрали нижчу самку, нездатну зачерпнути силу Абсолюта, щоб не ділитися з нею владою. Будь на місці цієї жалюгідної землянки моя сестра, або будь-яка з вищих рій, вона зійшла б на трон разом з вами.

− І її Дім би звеличився над іншими, нарівні з владущим, − згідно киває А-атон, навіть не думаючи заперечувати те, що сказав син його ворога. – Саме на це розраховував твій батько, коли усунув спочатку нашого батька, а потім усіх кандидаток, які конкурували з Танатріс. Хіба не так?

Ну от і головне звинувачення висунуто.

О-о-о, що тут починається.

Сетору це звинувачення не дивує. І він гідно відповідає, що не повірить, поки не отримає доказів. Зате Менетнаш ледь не піною з рота починає бризкати, волаючи про образу його чесного імені та Дому. Чимало отрути прилітає і синові. Мовляв, змовився зі спадкоємцями владущого Дому і зрадив свій власний.

Цікаво, а як Сетору повинен був вчинити на думку Менетнаша?

Я бачу, як тінь пробігає по обличчю червоноволосого жерця. Він не дає взнаки, але його, здається, сильно зачіпають звинувачення батька. Мені на мить навіть трохи шкода його стає.

Даремно, мабуть.

Весь цей гомін обривають близнюки-імператори, злагоджено гаркнувши так, що навіть у мене, хоч і дивлюся це все в записі, волосся дибки підіймається.

Після чого правителі офіційно оголошують голові роду Просвітлених звинувачення у вбивстві їхнього батька імператора Етельчі.

Рада, звісно, вимагає доказів… Починається довгий розгляд із взаємними звинуваченнями, отрутою, брудом... Моторошно стає і важко на душі. Як у цьому всьому вижити?

Залипнувши в те, що відбувається, я навіть не помічаю, як у мене починає бурчати в животі від голоду. Часу минуло вже чимало.

Зате все помічає мій наглядач.

Перегнувшись через мене, Чотжар раптово все вимикає. І виводить на голографічний екран інше вікно, приймаючись там щось зосереджено набирати. Періодично відкриваючи віконця із зображеннями страв, щоб вибрати варіант подачі.

– Чому ти вимкнув? − обертаюся я до нього. – Чим там усе скінчилося? Його визнали винним? Взяли під варту?

Змій знизує плечима, мовляв, «не знаю».

− Голоси Ради розділилися майже порівну, − змушує мене злякано підстрибнути на дивані голос А-атона, несподівано пролунавши позаду нас. − Цього виявилося замало, щоб визнати винним. Але достатньо, щоб усунути від обов'язків голови роду та взяти під варту. Поки не буде доведено його провину або навпаки невинність.

Змій, натиснувши ще кілька піктограм, випрямляється. Безпристрасний на вигляд. Але мені чомусь вбачається в його позі напруга. І навіть побоювання.

Боячись дихати, я повертаю голову на голос.

Обидва мої се-аран стоять біля входу, буравлячи мене важкими поглядами.