read-books.club » Любовна фантастика » Твої очі, Валерія Оквітань 📚 - Українською

Читати книгу - "Твої очі, Валерія Оквітань"

101
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Твої очі" автора Валерія Оквітань. Жанр книги: Любовна фантастика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Твої очі, Валерія Оквітань» була написана автором - Валерія Оквітань, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Любовна фантастика".
Поділитися книгою "Твої очі, Валерія Оквітань" в соціальних мережах: 

"Твої очі" - це захоплюючий і емоційний роман, який перенесе вас у світ кохання, втрати і відродження. Валерія Оквітань, талановита українська письменниця, розповідає історію про молоду жінку, яка зустрічає чоловіка своєї мрії, але потрапляє у вир шокуючих подій.

У цій книзі ви знайдете поєднання ніжності і болю, непередбачувані повороти сюжету і глибокі почуття, які змусять вас переживати разом з героїнею її радість, тугу і надію. Оквітань створює живі і реалістичні образи, розкриваючи їх внутрішній світ і боротьбу зі своїми емоціями і втратами.

Які секрети і таємниці ховаються у твоїх очах? Як героїня зможе зібрати розбиті шматки свого серця і знову знайти себе? Чи зможе вона пережити біль і знайти нове щастя? Відкрийте для себе відповіді на ці запитання у захопливій книзі "Твої очі".

Ця книга змусить вас задуматися про силу кохання і важливість пробудження власної сутності. Підготуйтеся до захоплюючої подорожі у світ Валерії Оквітань, де реальність і мрії переплітаються в незабутньому танці. Дозвольте цій книзі показати, що навіть у найскладніших моментах є надія на нове початок і зцілення.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 73
Перейти на сторінку:
Пролог

Запах алкоголю та дешевих цигарок уже став характерним для цього місця, всі настільки звикли до нього, що, здавалося, нікого він уже не бентежив. Сморід і пошарпаний вигляд будинків був не для слабких духом. А легенди про тутешні місця ходили й серед місцевих, і серед чужих.

 Вулиця Хельсе відома численним беззаконням. Єдина у всій країні, що наводить страх.

Неонові вивіски яскраво виблискували в калюжах. Запах мокрого асфальту після дощу, здавалося, душив у союзі з сигаретним чадом. Навіть захисні маски не рятували двох миротворців, котрі патрулювали цей район.

— За всі роки, що я тут, я не знайшов жодного живого чужинця, що з'явився б на цій вулиці. То навіщо нас сюди посилають? Ми ж не труповози. — Роздратовано, крізь зуби промовив один із них, освітлюючи вулицю ліхтариком.

— Ми про це вже говорили, людям потрібна гарантія, що їх захистять від Червоних. — Наче малій дитині пояснював чоловікові його старший колега.

— Від Червоних немає захисту, всі це чудово розуміють, і ви капітан теж.

— І що ти тепер пропонуєш, скласти руки та покірно чекати на свою смерть? Краще оглядай територію. — Втомлено рушив далі чоловік. У його голосі було стільки відчаю, що його напарнику стало ніяково.

— Якщо не пощастило народитись Білим, мусиш все життя виконувати брудну роботу. — Бурмотів молодший.

— Годі тобі скиглити, не все так погано, міг взагалі бути простолюдином. Дякуй, що твій колір взагалі проявився.

—  Ей, дивись сюди. Тут дитина. — Паніка одразу піднялася прямо до горла чоловіка. Ще ніколи Червоні не чіпали дітей. Думка про те, що малюк може бути мертвим, холодом розповзалася по тілу миротворця.

—  Ні. Не може бути. — Видихнув, чоловік, швидко підбігаючи до коробок, у яких лежала маленька грудка. Дитину неможливо було помітити у темряві, це диво, що капітан її помітив.

—  Жива. — Із полегшенням повідомив старший, відчувши нестабільний пульс дитинки. —  Викликай рятувальників.

Чоловік обережно підняв дитину на руки, намагаючись не нашкодити. Він бачив, як груди маленького дитинчатка ледве підіймаються, заповнюючи легені таким необхідним йому повітрям.

Судячи з одягу, це була дівчинка, приблизно трьох років, худенька, темноволоса, хоча в неоновому світлі вивісок відразу і не скажеш, який у неї насправді колір.

 Шкіра її була бліда і холодна, мабуть, вона вже довго лежала посеред коробок. Миротворець, не замислюючись, швидко зняв з себе куртку і замотав дитину, сподіваючись, що та хоч трохи відігріється.

Він дивився на неї, не розуміючи, як тут посередині розпусти та насильства, опинилася маленька дитина, та ще й примудрилась вижити. Десь на тлі він чув, як його напарник повідомляє рятувальникам ситуацію, а сам тим часом розтирав маленьке тільце, зігріваючи.

Рятувальники на екстрений виклик примчали за лічені секунди.

Чоловік, що до цього тримав дівча на руках тепер міг спокійно передати її спеціалістам, які точно зможуть надати їй кваліфіковану допомогу.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 73
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Твої очі, Валерія Оквітань», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Твої очі, Валерія Оквітань"