Читати книгу - "Зламати ляльку Loly, Катерина Дако"

Ти присягнись, що не від чйих пісень 
Твоє сердечко миттю не розтане,
Хто розлюбив - той стане нелюбим,
Хто обдурив - вмить непотрібним стане.

Ти присягнись, що коли не зрослось -
Знайдеш причину щиро посміхатись.
Якщо разом болюче - краще врозь,
І якщо разом гірко – вирвать з м'ясом.

Ти поклянися, що не набереш
Знайомий номер, якщо глухо в трубці,
І мозок до зорі не перетреш,
Згорая в ревнощах, у розпачі та мýці.

Не будеш ти довірливой, сліпой,
Наївной лялькой, дурой безнадійной.
Зметеш ти біль поганою мітлой
І зможеш дихати повільно і спокійно.

Ти присягайся хоч і кожен день.
Але цю клятву – не дотримати вовіки.
Адже дівча – довірлива дурень,
Коли закохана вона у чоловіка.

Оленка Легка.

(переклад Катерина Дако ;-)

Сподіваюся, вам сподобається ♡

Решту ночі Лола майже зовсім не спала. Все думала та думала. Згадувала. Щоразу прокручувала в голові події минулого вечора.

Ось Гордій лютує, тягне її, потім штовхає на коліна. Примушує, як повію, робити йому мінет. А ось стає ніжним, просить, саме просить продовжувати і навіть зупиняється сам.

А ось знову спалахує ревнощами, бере її анально. Причому починається все з пекучого болю в анусі, а закінчується спустошенням у душі. І ця його примусова ласка. Ти маєш кінчити - і начхати, що не хочеш.

А потім знову гойдалка, ніжність, бажання принести задоволення.

Таке враження, що в нього роздвоєння особистості. Або розтроєння...

Вранці, так і не поспавши до пуття, Лола прийняла рішення - нічого поки не вирішувати. Пожити з думкою про розлучення. І з думкою про продовження. Подумати, що буде легше. Порадитися з подругою, зрештою. Хоча реакцію подруги на Гордія Лола й так знала.

Так і вийшло. Дізнавшись, що цей "псих" змушував її до різних принизливих речей, Інна розлютилася. Погрожувала вирушити до нього і "відірвати хотілку". Та й ще зробити будь-які членошкідливі процедури.
Лола заспокоїла подругу, сказавши, що взяла паузу.

Сама.

А так і було, коли майже одразу після обіду зателефонував Гордій і спитав, чи в силі сьогоднішня вечеря. Лола хотіла погодитися. І раніше б із радістю так і зробила, але після вчорашнього вирішила не поспішати із стосунками.

Гордій явно розлютився відмові, але нічого особливо зробити не міг, тому просто сказавши коротке "Ну тоді пока!" відключився.

Ці кидання телефону, знову невдоволення нею.

Він мав три тижні, щоб вирішити, що робити далі. Чому ж він не хоче дати Лолі час?

Після того, як були перемиті всі кістки Гордія, останок вечора Інна намагалася відвернути Лолу від сумних думок. Розповідала, що в них із Гаріком було ще одне романтичне побачення у черговий його приїзд. І вони згодом цілувалися. Але далі поцілунків справа не дійшла.

Лола щиро хотіла подрузі щастя. Якось у тієї весь час не складалося з мужиками. І ось тепер цей Гарік... Може хоч з ним вийде щось путнє. Хоча... він із іншого міста. Відносини на відстані завжди важко.

Але з іншого боку, якщо є стосунки, є кохання, повага, потяг, бажання... Як то кажуть, хто хоче – шукає спосіб, хто не хоче – причину. Ось і вони у такій ситуації. Захочуть – разом щось придумають.

Гаразд, поживемо – побачимо.

***

Цілий тиждень Лола безрезультатно чекала дзвінка від Гордея. Або повідомлення. Але так нічого не і було.

З одного боку вона сама просила перерву на подумати. А з іншого - було трохи тривожно. Вона все ще з тремтінням згадувала попередні три тижні, коли думала, що все скінчено.

У п'ятницю ввечері екран телефону нарешті засвітився довгоочікуваним повідомленням.

"Завтра о 19.00 – вечеря. Потім гра."

Ось так. Без "згодна чи ні." Чи можлива вечеря без продовження? Найімовірніше, що ні. Тобто якщо вона згодна на подальші ігри, то вечеряємо, якщо ні - тоді...

Тоді fenita la commedia?

Так, дуже вірний у цьому випадку вираз. Кінець шоу.

Кінець гри...

І на роздуми – лише двадцять чотири години.

Був ще вихід піти на вечерю, обговорити стан речей, висловити свою думку... І не брати участь в іграх.

Але з останнього досвіду Лола засвоїла, що якщо Гордій чогось хоче, зупинити його дуже важко. Дівчина пам'ятала, як довелося кричати на все горло, щоб бути почутою. Тоді це спрацювало, чи спрацює ще раз у разі чого?

Але й розлучитися так по-дурному, не намагаючись порозумітися, не даючи другого шансу...

Він просив не кидати гру. Може, все буде цілком терпимо. Ну, що ще він може придумати?

Не спавши майже всю ніч і промучившись ранок і день, до вечора Лола спіймала себе на тому, що думає, що одягнути в ресторан. Тобто, йти?

"Так" - вирішила вона для себе.

Не впевнена, що це правильно. Але, як кажуть, краще зробити і шкодувати, ніж...

***

І знову вечірні вулиці, знову подорож у дорогий ресторан. Лола не дуже пам'ятала, що замовила. Здається якийсь салат і рибу. Або м'ясо...

Гордій практично не розмовляв із нею. Тільки чергові фрази, що нічого не виражають.

"Знову образився" - зрозуміла Лола. За те, що я не погодилася на просте побачення. Що змусила чекати. Думати...

Так, як завжди, чоловіки не люблять усе ускладнювати. Є іграшка – грають. Ні – викидають.

У якийсь момент мовчання, в яке вони поринули після зробленого замовлення, стало нестерпно, і Лола спробувала порозумітися:

- Гордій, я хотіла сказати, що...

Але чоловік не дав їй домовити те, що вона хотіла.

Різко перебив:

- Пам'ятаєш, ми казали, що нікого іншого не повинно бути. Пам'ятаєш?

- Т-так, - невпевнено промовила, не розуміючи, до чого хилить чоловік.