Читати книгу - "Зламати ляльку Loly, Катерина Дако"

Лола здивувалася від такого...

Гордій, майже голий, стоїть перед нею на колінах...

Чоловік спочатку уткнувся дівчині в живіт, а потім зім'яв у кулаку поділ спідниці та потягнув її вгору.

Господи, що він збирається робити?

Лола отямилася від шоку, коли спідниця була вже на рівні стегон. Вона спробувала опустити її, але нічого не вийшло. Гордій щільно тримав річ двома руками з обох боків.

А губами цілував їй лобок. Потім лизнув, дістаючи до ніжних складочок.

Дівчина зробила останню спробу вивернутися з рук Гордія, але знову зазнала невдачі. Він штовхнув її на крок назад, припечатавши до стіни і сам перемістився слідом. Тепер тікати було зовсім нікуди.

А Гордій тим часом підняв ліву ногу дівчини та закинув собі на плече.

- Сма-а-ачна, - знову простяг ніжно, ласкаво, облизуючи Лолу, обводячи язиком клітор.

Від такого натиску дівчина швидко загубилася у відчуттях. Вона вчепилася в плечі чоловіка, намагаючись встояти на одній нозі і не впасти. Але він міцно тримав за стегна. Потім одну руку все ж таки прибрав, але перемістив її на ніжні Лолін складочки. Розводячи, відкриваючи найкращий доступ. Ласкаючи. Погладжуючи.

А потім втягнув у себе набряклу горошину клітора і почав неквапливо смоктати.

У Лоли від такого потемніло в очах. Ноги затремтіли. Пальці скрючились. Причому, і на руках, і на ногах. Збудження сильною настерпною швидкою хвилею накривало тіло. Лола випливала з реальності, розум відривався від плоті.

Гордій тим часом ввів два пальці у зволожену піхву, почав пестити все швидше і швидше. І при цьому нарощував інтенсивність ласк ротом. А в якийсь момент подув на клітор і наказав:

- Кінчай!

І знову різко втяг горошину в себе.

Лола вибухнула миттєво. Наче тільки й чекала на його команду. Їй здавалося, що так сильно і довго вона ніколи не кінчала. А Гордій все пестив і пестив, продовжуючи солодку агонію.

Тільки коли дівчина обм'якла в його руках, відступив. Поставив на дві ноги, притримав, щоби не впала. Підвівся сам.

І впечатався поцілунком у губи. Приносячи її смак, запах.

- Така смачна. Скрізь. Солодка моя, – тихо нашіптував у перервах між поцілунками. - Не відпущу тебе, лялечка. Ти моя.

Коли свідомість повернулася, Лола не могла зрозуміти, що їй тепер робити.

- Не поспішай, - сказав чоловік, ніби прочитавши її думки. - Не припиняй гру. Вже скоро...

Лола сіпнулася з обіймів. Хотіла піти. Але він зупинив. Взяв за руку. Глянув у вічі.

- Не втікай. Я тебе відвезу. Почекай, одягнуся.

***

В машині, як завжди, їхали мовчки. Кожен думав про своє. Що було в голові Гордія – Лола не знала. А ось у неї там оселилася каша. Вона не могла ухвалити жодного правильного рішення.

Дуже хотілося все-таки штовхнути шальки терезів, щоб переважило хоч якесь.

Вона не хотіла розлучатися. Розуміла, що потім ще сто разів заїдатиме себе, що сама, за своєю дурістю і нетерпимістю, пішла. Що не спробувала, не була сильною. Ну, подумаєш, кілька вечорів. Адже не помре...

Але з іншого боку – вона не знала, що за ігри їй приготував Гордій. Залишилось ще три. Остання їй далася насилу. Що буде далі? Чи їй треба проходити через це все?

А найголовніше - лякали зміни у Гордії. Він завжди був різний.То ніжний, то жорсткий, то ревнивий, то байдужий, то похмурий, то веселий, хоч веселий - дуже рідко, тільки в передчутті гри...

І головне – Лола розуміла, що навіть із закінченням ігор його мінливість нікуди не подінеться. Якщо вони будуть разом, їй доведеться весь час підлаштовуватися, вгадувати, пристосовуватись...

І саме до цього дівчина не була готова. Не до ігор, не до збочень, а ось до цієї зміни льоду та полум'я у поведінці.
Їй хотілося рівних, спокійних стосунків. Щоб із чоловіком було затишно та надійно. Але зараз ні надійності, ні затишку Лола не відчувала. Навпаки, всі її почуття були на межі, всі нерви оголені.

Чи довго вона протягне таке ще?

Під'їхали до її будинку. Гордій потягнувся до дівчини за традиційним поцілунком. Цілував довго, пристрасно, чуттєво. Обидва навіть трохи завелися.

Першою розірвала поцілунок Лола. Вперше – вона. Усунулася, взялася за ручку машини.

- Повечеряєш зі мною завтра? - раптом спитав чоловік, коли вона вже відвернулася, щоб відчинити двері.

Лола подивилась у вічі Гордію. Що відповісти?

- Я подумаю... - сказала тихо і вислизнула з сидіння.

На цей раз машина не зірвалася з місця, як раніше. Навпаки, стояла, поки Лола не зайшла до під'їзду.