Читати книгу - "Зламати ляльку Loly, Катерина Дако"

- Ну чи тільки з дозволу іншого.

Лола промовчала

- Ну так ось, я не давав дозволу, щоб ти гуляла з ким попало, а потім приходила з подарунками у формі сердечок.

Так ось у чому річ! Він справді ревнував. Цілком серйозно.

- Але це від колег... - спробувала виправдатися.

Але чоловік не став слухати. Знову перебив:

- І хто саме з колег тобі натяки серцеві робить?

Запитав, а в самого кулаки стиснулися. І жовна заходили.

Лола не розуміла, навіщо виправдовується, адже вона нічого поганого не робила. І ні з ким із колег стосунків не мала. Навіть натяків.

Але після слів чоловіка почувала себе хронічною зрадницею.

– Ми компанією в ресторан ходили. І всі дівчата отримали по кульці.

Лола вкотре спробувала пояснити. Але Гордій, як і раніше, нічого не чув.

- Лоло, я говорю тобі один раз. Поки що ми разом – жодних подарунків від лівих мужиків. Кульок, букетів, цукерок...

Лола не могла повірити, що Гордій реально таке каже.

- Ну а якщо на свято яке? На День Народження, наприклад...

Гордій насупився:

- Значить, зроби так, щоб я про це не знав!

Дівчина продовжувала не вірити у те, що відбувається.

- А якщо дізнаєшся? Тоді що? Кинеш? Знову змусиш смоктати? Чи в дупу трахнеш? – не витримала, зірвалася.

- Ні, - похмуро відрізав. - Покараю...

Потім повагався і додав:

- Публічно!

За столом повисло тяжке мовчання. Лола дивилася в скатертину, не наважуючись підняти очі. А Гордій - убік, намагаючись упоратися зі злістю та ревнощами.

Врятувала поява офіціанта, що розставив страви із замовленнями на стіл.

- Гаразд, давай їсти, - сказав чоловік, взявши прилади. - У нас сьогодні ще розважальна програма...