Читати книгу - "Вмій програвати, Рія Тас"

Чоловік подає мені руку та допомогає піднятися. Сідаю. Дивлюся в очі Руслана та розумію без розмови нам не обійтися, але не зараз, мені треба зібрати думки до купи. Оглядаю все навколо. І тут ніби ураган пройшовся корзина з фруктами на підлозі, розкидай одяг, ще якесь кусоне приладдя, серветки.

- Ах, куди? – скрикую та запитую, після того, як чоловік без попередження, різко та не очікувано підхоплює мене за сідниці. Я ще віддихатися не встигла, а він зібрався мене кудись нести. Обвиваю його торс ногами, щоб не впасти, руками обвивають шию, а моє оголене тіло торкається також самого Руслана.

- Робити , тебе своєю до кінця.

- Хммм, звучить самовпевнено!

- А ми це ще побачимо – голос звучить так само збуджено, але серйозно.

Далі наш марафон продовжується в ванній кімнаті, під струменями прохолодної води, але навіть вона не може погасити пожежу між нами. Фізично ми близькі, а духовно, морально – це питання. Саме цього я й боялася.

- Ні, сюди я не ляжу – мотаю головою, коли чоловічі руки після того що було у ванні кімнаті збираються класти мене на ліжко.

- Це ще чого? – чоловік хмуриться, але не поспішає мене випускати зі своїх обіймів.

- Тут були інші жінки, я хочу щоб ти викинув це ліжко.

- Добре, сьогодні ж замовлю нове.

- І так просто?

- Так, Олю, все дуже просто, інші ніколи не зможуть замінити тебе. Інші ніколи не були тобою. Ти не інша - ти особлива і моя. А якщо моя дівчина хоче нове ліжко, то воно буде, але давай поки полежимо тут і виберемо нове.

- Ну, добре. Надіюся постільна білизна нова? – він обережно, ніби найцінніший скарб кладе на холодні простирадла та вкриває ковдрою зверху, але спати я не збираюся, бо перше що мене цікавить це ліжко та розмова, а ще він назвав мене «своєю дівчино» Теж цікаво.

- Ти, ще й питаєш – Рус хмуриться, жарт  не вдався. Я і справді щось на пустому місці завелася, я все чудово знала та розуміла, а тут претензії  - Не  дивися, ти так лисичко, бо душу вивертає, від твого погляду. Вже мізки киплять, задавай свої питання, бачу що їх багато.

Руслан розміщується поряд біля мене, я кладу свої голову йому на мускулисті груди, він у свою чергу прижимає мене до свого тіла. Однією рукою погладжує мою ніжку, а іншою накручує моє волосся собі на пальці. Я кайфую.

-  Руслене, що між нами ? – намагаюся бути максимально серйозною.

- А, ти , що ще не зрозуміла, що ти моя на завжди. Все вже не відпущу. Так, що не брикайся.

- Так, ось значить – говорю задумливо – Ти говорив, що я твоя дівчина, але ж ти не пропонував мені нею стати.

- А ти, що цього ще не зрозуміла, лисичко, моя і тільки моя – шепче над самим вухом. Викликаючи вже знайомих мурашок. - І хто був у тебе до мене, мені не цікаво, бо зараз ти моя. І крапка!

- Ну, взагалі – то для нас дівчат це дуже важливо.  Дівчина, не дівчина?

- Якщо так – при підіймається, сконцентровує свій серйозний погляд на мені, а я навпаки хочу сміятися  від його серйозного тону – Литвин Ольго Арсенівно, чи готові ви стати офіційно моєю дівчиною? – він нависає зверху над мною темною хмарою, яка говорить про світле небо, дивиться не відводячи ні на мить свого погляду – Чи готові, ви Ольго, проводити зі мною вечори, ходити на побачення, готувати вечерю та переглядати фільми, бути поряд зі мною?

- Я подумаю! – говорю гордо.

- Ольго, Ольго, Лисичка! – він починає витягувати з мене відповідь своїми поцілунками – Ну, що подимали, Ольго?

- Так -  стону, коли Рус цілує у найінтимніше місце, не можу стриматися, що він тільки виробляє своїм язиком у моєму лоні.

- Я погано почув. – не бачу обличчя, але впевнена, що посміхається, гад.

- Так, так я готова стати твоєю дівчиною! Благаю ще, ще благаю, ще, не зупиняйся – не витримую та вигукую, коли Рус робить такі речі, що важко не те що в слух вимовити, а ще й подумати.

- Хороша дівчинка – звучить вже над моїм вухом – але я ще в екстазі, власних відчуттів.

Решту вечора ми проводимо без сварок, я задала всі питання, які мене турбували. І ніби відпустила, все те що турбує. Час покаже, а я буду працювати над тим, щоб не зациклюватися. Руслан сказав, що я його і я йому вірю, а минуло воно на те й минуле. Воно є в кожного з нас.

Також ми замовили смачну вечерю, бо після того марафону, який розпочався з кухні, а продовжився у спальні, я була дуже голодна, готова була з’їсти хоч самого Руслана. Ми замовили смачну вечерю зі салатом та пастою карбонару, ще вино і навіть десерт і купу всього з гарною подачею. Їжа була дуже смачна, а під перегляд фільму я й  не замітила, що все з’їла. Не забули обрати й нове ліжко, яке вже завтра мають привезти за додаткову плату, яку обіцяє Рус магазину. «Бо його дівчині, терміново потрібне нове ліжко, вже завтра!» саме так категорично він заявив у магазині.

Зазвичай я не лишаюся ночувати у Руслана, але не сьогодні, сил немає, щоб зібратися. Тож пишу мамі повідомлення та ниряю назад в ліжко до свого хлопця. Вау, як це тільки звучить мій хлопець, мій чоловік з яким мені так добре.

Сьогодні я навіть телефон до рук не брала крім одного разу, щоб написати мамі, сьогодні я була зайнята своїм хлопцем. Час на двох. Руслан також відмовився від свого гаджету заради мене, хоча якщо мій мовчав, то його постійно видавав звуки повідомлень та періодичні дзвінки. Серйозна він у мене людина. Він справи вирішує  і у вихідні  я й раніше від Таї чула стосовно того, що її брат постійно зайнятий роботою, але не думала, що настільки.

До речі, Тая вже завтра її все розповім думаю вона зрадіє. А зараз спати, бо треба буде треба раніше встати та поїхати до гуртожитка, щоб звідти піти до університету.

Засинаю швидко під дотики Руслана, це як казка для мого тіло. Він ніжно проходить по мої спині масажними рухами, а я так і засинаю.

Прокидаюся різко, спочатку не розумію, де знаходжуся, а ще від звуку того, що хтось тарабанить у двері. Не вже так рано доставку ліжка привезли, ось що гроші роблять з людьми о сьомій ранку готові привезти товар. Чорт сьома я проспала, вже пів на восьму і я через сорок хвилин маю бути в університеті.