Читати книгу - "Зламати ляльку Loly, Катерина Дако"

Гордій не вийшов з неї і, незважаючи на те, що отримав розрядку, залишався твердим. І продовжував повільно рухатися.

- Будь ласка, припини, - простогнала тихо.

- Я хочу, щоб ти так кінчила, - сказав і, нахилившись, почав гладити її клітор.

Лола не хотіла кінчати. Вона хотіла, щоб він зупинився, давав їй спокій.

Але чоловік продовжував наполегливо працювати і членом, і пальцями. Мов відключився від оточуючого простору. Мов у нього демон вселився.

Невже він не розумів, що Лолі просто неприємний такий акт. Що навіть не дивлячись на збудження, що прокинулося, вона відчувала себе все гірше і гірше. Почувалася піддослідним кроликом. Який по клацанню пальців має кінчати. Або танцювати. Або смоктати...

- Будь ласка. Я не хочу… – знову спробувала зупинити чоловіка.

Але він ніби зациклився на одній думці. І нікого і нічого довкола не сприймав.

Лола спробувала вирватись, проповзти вперед. Але оскільки рука Гордія охоплювала її попереду, зрушити не вдалося ні на міліметр.

Разом із збудженням, яке заповнювало тіло, у її душу почала проникати паніка. Почуття неправильності того, що відбувається. Тепер уже не фізичне, а повністю психологічне насильство. Лола не хотіла отримувати задоволення від таких ласок, від нетрадиційного проникнення. Але Гордій насильно збуджував її, примушував, прогинав під себе, підкоряв своїм хотілкам.

Вона знову намагалася вирватися. Тепер уже наполегливіше. Начхати, якщо стане боляче. Гірше, ніж зараз, бути не може. Але знову зазнала поразки.

А потім вона закричала. Що є сили, голосно. Намагаючись все ж таки привернути його увагу:

- Припини-и-и!!!!! Я не хочу-у-у!!

Після такого різкого звуку в кімнаті раптом запанувала тиша. Обидва вони, здається, навіть перестали дихати.

І Лола зрозуміла, що змогла достукатися до свідомості чоловіка. Він прибрав спочатку руку, а потім вийшов із неї. Встав із ліжка, відійшов.
Потер обличчя рукою, немов після сну і, хитаючись, вирушив у ванну.

Лола завалилася на бік і тихенько заскулила.

Господи, як же вона втомилася від цих гойдалок. Від зміни настроїв, манери спілкування, ігнорування, потім тотального контролю.

А сьогодні на ґрунті ревнощів у Гордія зовсім поїхав дах. Гвалтував її в рот, потім трахав анально...

Із цим треба було щось вирішувати. Так далі не могло продовжуватись. Потрібно було припинити це божевілля.

Так, вона витерпіла чотири гри. Але не впевнена, що могла це робити далі. Тому що ставало все гірше та гірше. Не фізично, ні. Хоча це теж. Психологічно. Лола розуміла, що за цими іграми почала втрачати себе. Своє "я".

Гордій повернувся з душу, на ньому був тільки рушник, обмотаний на стегнах. Але вигляд гарного міцного чоловічого тіла не тільки не завів дівчину, як це було раніше. Навпаки, посилив бажання втекти, сховатися.

Лола сіла на ліжку, гола, тільки в панчохах. Проте знайшла в собі сили, випрямила спину і подивилася в очі чоловікові.

- Я більше не хочу. Не можу...

Гордій виглядав здивованим.

- Добре, ми не займатимемося анальним сексом, - і після паузи додав, - Поки що.

- Ні, ти не зрозумів, - сказала рішуче. - Я не хочу більше ігор. Я йду. Вважатимемо, що я не витримала.

З цими словами вона й справді піднялася з ліжка і почала збирати свої розкидані речі. Так і не знайшовши трусики, з блузкою, спідницею та бюстгалтером у руках попрямувала у ванну.

Гордій провів дівчину важким поглядом, але нічого не сказав.

Лола швидко сполоснулася під душем. Між сідниць почало помітно нити. Вона зрозуміла, що неприємні відчуття на кілька днів їй точно забезпечені. Треба змастити маззю з коробки, що залишив Гордій.
Ні, коробку краще повернути. Щоб нічого не нагадувало про чоловіка. Але як і коли це зробити? Не на роботі ж?

А втім, чому не на роботі? Адже ніхто не знає, що в ній. Або ж можна привезти її завтра сюди. Так, так і зробить.

Вийшовши з ванної кімнати, Лола відразу пройшла в коридор. Почала натягувати черевики, потяглася за курткою. Але тут на її талію лягла важка долоня.
Чоловік притяг її до себе, вдавив у своє міцне, все ще оголене тіло. Закопався носом у волосся. Подихав її запахом.

- Не йди, - сказав тихо їй на вухо. А потім додав, – Будь ласка.

Лола завмерла, не знаючи, що їй робити. Вона ж і так зібрала останні залишки сил, усю рішучість, що була в ній. Вирішила порвати з чоловіком, якого любила, яким марила. Розуміючи, що найважче, ломка без нього, ще попереду.

А він знову бавиться, не відпускає.

Але вона має бути сильною. Нехай краще зараз відболить, ніж потім збирати себе частинами. А що дійде до цього з огляду на "ігри" Гордія, Лола вже не сумнівалася.

- Пусти, - тихо сказала. І також, як і він, додала, - Будь ласка.

Але чоловік ще міцніше стиснув руку на талії. Більше того, обійняв і другою.

- Маленька, я сьогодні погарячкував. Я знаю, що був скотиною. Але я ревнував тебе. Дуже. Як уявлю, що ти з іншим, то планка падає.

Лолі було байдуже, що в нього там падає. Раніше вона пораділа б, що Гордій її ревнує. Отже, вона йому небайдужа. А зараз...

Зараз у ній ніби щось зламали. Наче розігнулася якась пружина, вискочивши з паза.

Лола обернулася до чоловіка обличчям. І зустріла м'який добрий погляд. Ну ось, знову змінив своє обличчя. Тепер він добрий дядечко.

Це ставало нестерпно. Ще трохи, і вона знову піддасться вмовлянням. Повірить його словам. Ні, треба тікати. Бігти!

- Я хочу піти.

Але чоловік, не розтискаючи обіймів, негативно похитав головою, так само пильно дивлячись в очі дівчині.

А потім сталося несподіване.

Гордій опустився перед Лолою на коліна.