read-books.club » Любовні романи » Відлуння у брамі 📚 - Українською

Читати книгу - "Відлуння у брамі"

242
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Відлуння у брамі" автора Костянтин Матвієнко. Жанр книги: Любовні романи / Пригодницькі книги / Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 54 55 56 ... 90
Перейти на сторінку:
журналістів провідних світових медіа до Дніпропетровська. Наші агенти в Україні повідомляють, що туди з Києва відрядили кількох досвідчених оперативників їхньої служби безпеки.

— Гадаєте, це пов’язано із Шахсуваровим?

— Дуже ймовірно.

— Отже, як Ви доповідали минулого разу, ним зацікавилося ЦРУ, а тепер ще й світові ЗМІ і навіть наші неповороткі українські колеги. Вам, адмірале, не здається, що це усе вказує на необхідність діяти негайно?!

— Точно так!

— Дійте!!!

— Буде зроблено, — ад’ютант вийшов.

Повертатися до кабінету самодержця, який він залишив трохи більше години тому, адміралові дуже не хотілося, але мусив. Провідні інформаційні агенції навипередки повідомляли про сенсацію у Дніпропетровську. Колишній полковник КДБ, один із найбагатших людей Росії Владімір Шахсуваров, попросив політичного притулку у Сполучених Штатах. Про це він оголосив на терміново скликаній прес-конференції, яку провів просто у лікарняній палаті.

Мотиви цього прохання олігарх виклав сухим, без зайвих емоцій, тоном. Але саме це й надавало їм ваги та переконливості: встановлення у Росії неосамодержавного режиму, придушення демократичних свобод, загальна корупція та розкрадання національних багатств, державний терор щодо інакодумства…

Американський уряд вже офіційно повідомив, що звернувся до українського з проханням вжити усіх заходів безпеки стосовно новоявленого борця за свободу. Український на те заявив: «Уряд діятиме у рамках національного законодавства та міжнародного права і завжди докладатиме усіх зусиль, щоб гарантувати на своїй території цілковиту безпеку усім, хто там перебуває. Пан Владімір Шахсуваров може будь-якої миті залишити територію України у будь-якому напрямку або лишатися на ній. Жодних офіційних документів щодо екстрадиції пана Шахсуварова з Росії на адресу української влади не надходило.»

— Випередив він нас, сука така! — зиркнув самодержець на ад’ютанта, щойно той переступив поріг.

— Це усе американці, пане президенте…

* * *

Афроамериканець обома руками підніс до рота велике горня з холодним морсом і, задоволено приплямкуючи, зробив кілька ковтків. Витерши губи долонею, він нахилився до Томаса:

— Хазяїн зізнався, що на околиці Дніпропетровська в нього є обладнане за останнім словом сучасної техніки сховище. Там зберігається чимало золота у банківських зливках, кільканадцять десятків мільйонів у надійних валютах та багато старовинних коштовностей. За сховищем ведеться зовнішнє відеоспостереження мікроскопічною камерою, замаскованою на найближчому ліхтарному стовпі.

— Припускаю, що Хазяїнову резервну скарбницю пограбували — тож і звернувся до вас.

— Саме так — у десятку. Ви, Томасе, завжди відзначалися неабиякою інтуїцією, але є дивні обставини. Ось погляньте, — зв’язковий дістав електронний планшет, — це запис камери спостереження. Хазяїн, виявляється, мав змогу спостерігати за золотими засіками прямо зі своєї каліфорнійської камери.

До статуї чорно-рябого бугая голштинської породи, що бовваніє на перехресті біля Таромського, у густих сутінках наближався гурт із п’яти чоловіків. Якість запису була кепською — через темряву годі було до ладу роздивитися їхні обличчя. На кілька секунд статую та гурт людей біля неї огорнула якась матово-сіра мряка, а наступної миті — чоловіки вже йшли до лісосмуги. Двоє з них обережно несли якийсь ящик.

— У Хазяїна оперативно вкрали щось не дуже габаритне, — констатував Томас.

— Справді, щось невелике, і дійсно, дуже швидко. Ось погляньте на кадрування, — зв’язковий перегорнув зображення. — Бачите — на останньому незіпсованому кадрі таймер камери показує нуль годин сімнадцять хвилин, сорок три секунди, потім кілька зіпсованих кадрів, і на першому ж якісному — ми бачимо, що минуло близько хвилини.

— За цей час вони десь взяли цей ящик.

— Скриню, старовинну скриню, Томасе. Роздивившись її збільшене зображення, Хазяїн пересвідчився: вона із його сховища. Але він переконаний, що навіть маючи усі ключі і коди, дістати з нього скриню протягом кількох десятків секунд — неможливо.

— Ймовірно, скриню дістали раніше, а на цих кадрах ми бачили, як її забрали.

— Ми теж так гадали спочатку. Але, здійснивши експертизу цих сірих кадрів, отримали приголомшливі результати. Бачите, ця пляма закриває лише простір довкола бугая, неба вона не зачіпає — так само, як і трави під стовпом. На кадрах, які передують зіпсованим, помітно, що трава та глиняний осип під статуєю зволожені росою. Сучасна апаратура дає змогу за фотографією визначити різницю температур ґрунту та рослин до того, як їх закрила пляма, і опісля — коли їх знову видно на знімках. Так ось, протягом цих десятків секунд температура зросла на кілька градусів, а роса встигла випаруватися.

— Може, суховій повіяв… А які висновки зробили з цього експерти?

— Про це згодом. Давайте ще раз поглянемо на знімки. Ось на тлі землі ми бачимо дуже чітку лінію, яка відділяє зіпсовану частину кадру від збереженої, і згори пляма також має дуже чіткий контур.

— Ну, то й що? — Томаса трохи дратувала така детальна оповідь.

— Пляма є реальним фізичним об’єктом, а не вадою зйомки.

— Напнули шатро над бугаєм. Ось, до речі, це схоже на тінь від нього — Томас вказав на один з кадрів.

— Так, саме шатро, але з якого матеріалу?

— З брезенту, наприклад. Хіба це має значення?! — байдуже знизав плечимаТомас.

— Ні, з ЧАСУ!

— Тобто?

— Коли здійснювалася експертиза кадрів, то плями освітлювали променями хвиль різної довжини… Не переривайте, — з притиском мовив афроамериканець у відповідь на чергову спробу колеги щось сказати. — Сірі плями на знімках поглинали світло повністю, не відбиваючи його.

— Немов чорні діри, — усе ж не стримався від іронічної репліки Томас.

1 ... 54 55 56 ... 90
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відлуння у брамі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відлуння у брамі"