Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

    - Тобто, у них все законно? – Здивувалася тітонька Квітка.

   - Я би не сказала, що законно, але не дотягує на серйозні підстави для вбивства. Легше відкупитися, ніж встрявати у вбивство. Хоча, я тут перевірила, у нас смертної кари за вбивство немає.

      - А поза тим, вони нервують, - задумливо мовив Павло.

      - Так, - погодилася Фані. – Але, може вони розраховували на того Оксанчиного пана, а він узяв – та помер. Але дещо цікаве, як ви, мабуть помітили тут є. Помічниця, яка нічого не мала важливого у своєму кабінеті не була офіційно працевлаштована. Тож, ми не знаємо, чи то була пані Бондаренко під прикриттям, чи хтось ще. І ще більш цікаве. Один з охоронців не приходив на роботу з п’ятниці, а у вівторок, ми знайшли мертве тіло. І він не відпрацював свої два тижні. Щоправда, я так і не зрозуміла, з якої підстави його звільнили. Може, за прогул.

     - Стривай, - сказав Павло, - я у вашому трудовому праві геть тону, але уточни, що це означає.

    - Ну, я лише припускаю, - задумливо сказала Фані, - що охоронець міг допомогти помічниці, чи то пані Бондаренко, чи комусь іще, винести паперові документи з офісу, за частку у новій фірмі. Може, вони хотіли переманити клієнтів «Ліхтар кохання». Чи шантажувати їх, чи ще щось.

     - Забагато припущень щодо шантажу. – промимрила пані Купер.

    - Так, забагато. Але той охоронець міг допомогти за частку у бізнесі. А потім вирішив, що і сам впорається, чи виявив, що спільниця – агент Інтерполу. Одним словом, він міг задушити нашу білявку. Згадайте, що до нашого готелю зайшов чоловік, який тягнув можливо п’яну біляву пані, а може вже її мертве тіло.

     Павло смикнувся, бо його мобільний заспівав. Хлопець й гадки не мав, хто б міг йому телефонувати о дев’ятій годині вечора.

    - Це – Зоя, - смикнувся Павло. – Так, Зоя, щось трапилося? – А тоді заспокоєно, - Добре, зараз увімкну ноутбук. Якісь робочі моменти, з батьками все добре, - повідомив він наречену та тітоньку Квітку.

     Павло вийшов з вітальні, забираючи із собою світло, а тоді повернувся:

     - Це – надовго, тож, добраніч.

     - Він працюватиме вечором суботи? – Запитала Фані у пані Купер.

     - Так. У Нью-Йорку ще день. Ми ж - капіталісти. Чим більше працюємо, тим більше грошей отримаємо. Я тобі вже казала, що він одружений на роботі, тож – звикай. Не бачитимеш його роками. Це - наймані працівники можуть влаштовувати собі вихідні.

     - А я працювала і понаднормово, і у вихідні, на своїх роботодавців, - зітхнула Фані. – І якщо я не бачитиму Павла через його роботу роками, то він мене не бачитиме через мою роботу століттями.

    - Може, дитино, тобі створити власну фірму? Тоді працюватимеш сама на себе.

     - Якби ж то, - сумно посміхнулася майбутня пані Сміт. – Для того, щоб надавати аудиторські, чи лише бухгалтерські послуги потрібно мати базу з клієнтів. А мені совість не дозволить переманювати клієнтів моєї колишньої фірми. До того ж, я тепер вже боюся. Скидається на те, що всі вони здійснюють протизаконні дії.

     Фані лежала на своєму рідному дивані, а сон все не приходив. Павло все ще сидів, чи лежав у своїй кімнаті. А раптом його гарна сестра знайшла йому кращу дівчину, і він тепер обмірковує як позбутися її, Фані?

      Блимнуло світло в коридорі, а тоді, судячи зі звуків - на кухні. Фані ризикнула та попрямувала на кухню.

     Втомлений Павло сидів за столом, а на плиті грілася маленька каструлька, очевидно для кави.

    - Ти чого не спиш? – Перелякався хлопець.

    - А ти?

    - Роботи багато. Готую собі каву.

    - Їсти хочеш? Я можу приготувати омлет, - Фані подумала, чи її ентузіазм не вийшов занадто ненатуральним. Але Павло був настільки втомлений, що не помітив.

     - Ну, якщо ти вже тут, то я не пручатимусь, - пробурмотів хлопець.

     Фані розігріла пательню, кинула на неї шматочок масла, збила три яйця, додала трохи солі та перцю, а потім кинула до них дрібно порізані: городину, томат та випадково не з’їдений шматочок бекону.

     - Ось, - вона поставила тарілку із омлетом перед дещо спантеличений нареченим. – А якщо ти думаєш, що я отруїла омлет, то я візьму шматочок. – Дівчина відрізала манюній шматочок та з’їла його. Це було – дуже смачно! Павло обережно відрізав собі шматок.

     - Хоч ти і казала, що готувати не вмієш, але твій омлет, це – щось, - накинувся Павло на страву.

    - Що у тебе трапилося? – Запитала Фані. А її наречений вже з’їв чверть, омлету, тоді половину, схоже страва дійсно була смачною.

      - Рейдери, - коротко відповів Павло.

     - І що ви тут робите, о третій ночі? – Запитала тітка Купер, зазираючи до кухні. – Пахне смачно.

    - Це - Фані зробила мені омлет, - похвалився Павло.

    - Дай скуштувати, - наказала тітка.

    - Давайте, тітонько, я зроблю для Вас інший, - запропонувала Фані.