Читати книгу - "Дочка пірата, Лаванда Різ"

- А це мій брат Сеярін, він аквазанець. Найстриманіший, найлогічніший та найврівноваженіший із моїх братів. Його неупередженість та холодний розум багато разів гасили наш бравий запал. Він так само відважний, як і відданий нашій сім'ї. Всі ми віддаємо належне його розважливості, - Енн погладила Сеяріна по щоці.

- Буркотун Жако. Раса ламійців за своїм характером небагатослівна, але наш Жако у порівнянні зі своїми одноплемінниками справжній базікало. А ще він завжди каже правду, хоч би якою вона була. Сміливець, за будь-кого з нас він не вагаючись віддасть свою душу, - поплескавши по плечу Жако, вона підійшла до Лакура.

- Брат Лакур! Мій веселун та балагур. Якщо треба вилити душу, я йду до нього, він уміє слухати та співпереживати. Але якщо доведеться, може відважити й гостреньке слівце. Його почуття справедливості нічим не підкупиш, не злякаєш. Ніщо в цьому світі не змусить його залишити нашу сім'ю. Коротше, за його грубістю та лякаючою зовнішністю ховається справжнісінький добряк! - І Енн, піднявшись навшпиньки, обійняла за шию свого рудоволосого волохатого брата, зариваючись пальцями в його довге вогняне волосся.

Залишалося лише познайомити Натана із Зуром.

- А це командир нашого корабля, лідер нашої сім'ї, мій старший брат Зур.

- Я їй не брат! – сердито кинув Зур, перебиваючи її.

- Просто ми посварилися, - наче вибачаючись перед Натаном, знизала плечима Енн.

- Так, а ночами ми з нею зазвичай миримося в одному ліжку, - знову зло вставив Зур, - Не треба прикрашати мене перед ним! Я думаю, у тебе більше не знайдеться епітетів! Навіть якби ти хотіла, то не змогла б описати, наскільки я важливий для тебе. Зараз ми залишимо вас віч-на-віч, я відчуваю, як вам цього хочеться, але часу у вас небагато. Ми не можемо довго стирчати на цій трасі, нам треба йти у тінь. - Він кинув попереджувальний погляд на Натана і кивнув братам слідувати за ним, - Я спостерігатиму за вами з рубки. І якщо раптом… - тут Зура навіть пересмикнуло від нервової напруги, - Енн, якщо раптом ти зберешся летіти разом із ним, прощатися не приходь!

Сумно зітхнувши, Енн проводила його очима:

- У мене вистачило б епітетів, але... просто він відчув, що я не хочу зізнаватись про це вголос. Адже Зур химер, - Енн помітила, з якою цікавістю дивиться на неї Натан. - Так, уявляю про що ти думаєш, наші стосунки із Зуром дуже дивні. Але це все надто складно, щоб зрозуміти, потрібно прожити поряд із ним вісімнадцять років. Якщо решту я люблю як братів, то Зур... має наді мною іншу владу, нас з'єднує непереборний тонкий зв'язок. Ти колись вивчав психологію химерів?

Натан заперечливо похитав головою. І Енн продовжила:

- Якщо раптом доведеться, розповіси, як небудь. Ти, напевно, думаєш, чого це я з тобою така відверта, бачачи можна сказати вперше, але ти навіть не уявляєш, як мені самій потрібно про це виговоритися, а ще тобі буде легше зрозуміти мене... якщо це, звичайно, піддається розумінню. Якби Зур говорив про мене, він би сказав, що поки я жива – я належу йому, що я його частина, немов рука чи печінка. Він відчуває мене, це правда! Як і те, що заради мене він порве собі жили. Може, така маніакальна пристрасть у химер зветься коханням. Зур заповнював моє життя більше за інших. Він вже в дитинстві знав, ким я буду для нього. … Пам'ятаю, одного разу батько посадив корабель на одну з планет, біля моря, ми страшенно любили воду. Мені тоді було років дванадцять. Через те, що я зростала серед хлопчиків, мені навіть ніхто не розповідав, як повинна поводитися дівчинка, це вже потім моя психологія почала розвиватися інакше, ніж у братів. Так ось, всі, скидаючи одяг, помчали до води, а Зур глянув на мене з таким обуренням, з такою злістю схопив мене за руки, зупиняючи на бігу, прикриваючи своїм одягом мої безневинні дівочі груди. «Або ти купаєшся в одязі, або сидиш на кораблі! Я не хочу, щоб ось це бачив хтось, крім мене!», сказав він. …У нашому житті було дуже багато випадків, коли наші долі скріплювалися потом та кров'ю. Він багато разів, ризикуючи всім на світі, рятував мені життя! Зур надзвичайно витривалий та сильний, його химерський розум олюднився, це зробило його незвичайним та унікальним із усіх химер. Він двигун у нашій сім'ї, а всі ми його частини. І я не зможу покинути їх. … У мене був ще один брат, роанець Чео, який загинув за великим рахунком через мене, через мою впертість. Добрішого за нього я ще нікого не зустрічала, і, напевно, вже ніколи не зустріну. Він брехав через мене Зуру, постійно вигороджуючи мене ...мені дуже важко говорити. Вони... вони розуміють, і намагаються не згадувати Чео. - Енн крадькома стерла сльозу. - Залишилося розповісти про себе. У мене дуже поганий характер. Я вперта, навіть коли відчуваю, що не маю рації все одно чиню навпаки, люблю бути в центрі уваги, думаю більше про себе, і люблю себе жаліти.

- По-моєму, зараз ти намовляєш на себе, - сказав Натан, сидячи навпроти неї, зручно вмостившись на широкому ящику, - не дивлячись ні на що, у мене склалося інше враження про тебе, а здоровий егоїзм властивий кожному з нас. Ну, і звичайно, на тебе наклало відбиток життя, яким ти живеш. Енн, подумай ще раз, хіба тобі не хотілося б почати все спочатку, повернути в інше русло, адже це не твій шлях!

- Я ж тобі вже пояснила! - напружилася Енн, але її очі дивилися на Натана зі співчуттям, ніби вже жаліючи його, бо вона не зможе полюбити його так, як вона любить своїх названих братів, - у мене немає іншого шляху, ніж цей! Для піратів немає іншого русла, ми поза законом, Імперія нас не щадить незважаючи ні на що! Краще розкажи, поки є час, про наших із тобою батьків!

- Нашу матір звали Сарою, вона загинула під час пожежі, ми з батьком теж вважали тебе мертвою після того фатального дня. Ви з нею жили в колонії на Ландау, вона була агротехніком, для її роботи їй потрібний був ґрунт. Пам'ятаю, мама любила жартувати, у неї був дуже чарівний сміх, вона любила квіти та зоряне небо. Пам'ятаю, що вона була лагідною та ніжною, але мені тоді теж було не багато років, коли її не стало. А батько був ученим, космобіологом, я пішов його стопами. З десяти років він став брати мене з собою на науково-дослідні станції, позбавляючи мене дитинства. Нашого батька звали Георг. Він був досить стриманою, суворою, повністю зануреною у свою роботу людиною. Він помер п'ять років тому. Єдина моя сім'я - це Міра, моя дружина, але з недавнього часу в мене з’явилася ще й сестра. - Натан усміхався, тримаючи її за руки, - ніколи б не подумав, що з моєї маленької сестрички виросте справжня піратка!