Читати книгу - "Дочка пірата, Лаванда Різ"

 - Ну, виведи його, - пирснув Зур, - навіть не уявляю, що він збирається нам запропонувати!

Енн ввела код, налаштовуючи канал, і на екрані колорізу з'явилося вже знайоме їй обличчя вченого зі станції «Азимут».

- Привіт! Мене звуть Натан Мун, і я хочу застерегти вас від подальших необдуманих вчинків, які можуть бути загрозою для ваших та наших життів! Моя мета не відстеження та знищення піратів. Моя мета знайти одну людину, і ця мета цілком миролюбна.

- Не розумію, чим ми можемо допомогти капітанові «веретена» з такою благородною метою? – стримано та з недовірою кинув Зур.

- Ця людина знаходиться на вашому кораблі. Я прошу вас надати мені можливість піднятися на борт та обговорити деякі питання.

- А чим вам не подобається такий спосіб спілкування? - вже більш недоброзичливо помітив Зур, миттєво мружачи свої небезпечні чорні очі, - Кажіть, що хотіли і дайте нам спокій! Я не можу пустити імперця на свій корабель. Хто саме вас цікавить? … Хоча я вже здогадуюсь.

- Що ж, спробуємо, - після короткої паузи промовив Натан з помітним смутком. - Гаразд, я почну, а там подивимося, - тепер його погляд зупинився на Енн. - Я шукаю тебе, Енн. Я намагався сказати тобі про це ще на «Азимуті», але ти не хотіла почути мене. Подивися на мене уважно, Енн! Невже ти не помічаєш нашої помітної схожості? Ми з тобою обоє схожі на нашу матір: волосся, очі, губи, манери. Я твій рідний брат, Енн! Коли ти була на станції ми провели порівняльні тести, зараз у мене на борту є відповідна апаратура, яка дозволить провести ці тести ще раз, я можу довести це. Невже ти не пам'ятаєш, що ти мала сім'ю, Енн? Ти маєш щось пам'ятати, тоді тобі було вже чотири роки!

 Енн ошелешено дивилася на нього, відкривши рота від подиву. Почуте ніяк не знаходило шляху до її реальності, вона не могла повірити, що десь у космосі можуть існувати ще рідні люди, крім її братів піратів. Енн похитала головою, не в змозі вимовити бодай слово. Замість неї заговорив Зур:

- І що тепер? … Припустимо, ти справді її брат по крові і що з цього? Чого ти чекаєш, Натане? Яка твоя мета? Невже ти думаєш, що, з'явившись через вісімнадцять років, ти одразу станеш їй родиною? У неї є брати, і не один, є батько, у Енн є сім'я … є народ, який блукає у сутінках космосу, загнаний законами Імперії. Ми ваші вороги. І до кінця я не вірю тобі. А що якщо тебе підіслали видати себе за її брата, із зрадницькою метою змусити Енн залишити нас, її справжню сім'ю? Виманити та знищити!

Натан усміхнувся:

- Я тільки хочу, щоб вона знала, що має брата, який їй не ворог. І я знатиму, що моя сестра, яку, до речі, звали зовсім не Енн, а Аннела, насправді жива. Для мене було важливо просто поговорити із нею та переконатися, що вона вірить мені.

- Мені… просто важко в це повірити, – запнувшись, нарешті, заговорила Енн, – це так… як бризки в обличчя, несподівано. Зараз я бачу, що ми справді схожі, але... досі не віриться! - Вона слабо посміхнулася, хитаючи головою. - Згодна, що спілкуватися таким чином та ще й за таких обставин ненормально, але я так само згодна із Зуром. Мені хотілося б переконливих доказів, - Енн озирнулася на похмурого та незадоволеного Зура, - Ми ж можемо прийняти його на борт?

Зур роздумував, свердлячи її пронизливим поглядом. На його смагляве обличчя лягла прихована тінь гніву, від чого чорні очі горіли тьмяним загрозливим вогнем, що видавав у ньому його нелюдську суть.

- Можемо, - процідив він, - але я не спущу з нього очей. Якщо хтось із його команди, крім нього самого, покине борт «веретена» – ми відкриємо вогонь.

«Бронтозавр» відчинив шлюзи, приймаючи у свій випускний відсік компактний імперський корабель. Натан стримав слово, спустившись один, несучи в руках подобу невеликої валізи.

Тепер вона дивилася на цю людину іншими очима, а він вивчав її довгим поглядом сірих виразних, таких, як і в неї очей. Якщо він і був її братом, то на її жаль займав у її серці поки що місце чужого, вона ніяк не могла приміряти на себе роль його сестри. Адже вона так любила «своїх» братів, а він...

- Це переносна міні-лабораторія, зараз ми повторимо тести. Згодна віддати трохи крові?

Поки він маніпулював з пробірками та приладом, завантажуючи дані в комп'ютер, Зур стояв у неї за спиною, не зводячи очей з новоявленого братика, який все більше починав його дратувати, починаючи з самого факту його існування. Через кілька хвилин Натан вказав на монітор, запрошуючи Енн поглянути на результати. Вона довго розглядала показники, доріжки хромосом та ланцюжки ДНК, і висновок, який оголошував їх братом та сестрою.

- Отакої! - Зітхнула Енн. - Буває ж таке!

- Вітаю, Еннжі, братів у тебе побільшало! - Голосно, із сарказмом заявив Зур, ляскаючи її по плечу, - А у мами з татом вас точно було двоє або є ще кілька братиків чи сестричок?

- Ні, більше немає, - Натан спокійно витримав його колючий погляд, - послухай, Енн, я не домагаюся від тебе прояву родинних почуттів, не збираюся наполягати на зміні твого способу життя чи рятувати тебе від піратів. Просто ми можемо бути в житті одне одного. Хіба ні? - Натан з м'якістю глянув на дівчину, яка все ще перебувала в сум'ятті. - Я розумію, спочатку незвично, але потім ти звикнеш до цієї думки. Повір, я пережив те саме!

Піддавшись його посмішці, Енн усміхнулася, рвучко взявши його за руку:

- Зізнаюся чесно, я дуже погано пам'ятаю щось із далекого дитинства. Якесь відчуття матері та дома, і більше нічого. Всі мої спогади пов'язані лише з моєю сім'єю. Так, незвичайно розуміти, що маєш єдинокровного брата. …Я хочу познайомити тебе зі своїми зведеними братами, рідніших за них та батька в мене нікого не було. Вони оберігали та виховували мене, їм багато чим зобов'язана, - Енн показала на присутніх: Лакура, Сеяріна, Жако, Мака та Зура.

- Почну з Мака, - Енн ніжно обійняла чорношкірого брата, - Це наш технічний мозок. Відважний веселий винахідник. Він знає все, чи майже все про новинки піратської та імперської техніки. Для мене Мак просто геній! - Мак стримано посміхнувся, закотивши очі, таким чином погоджуючись з її оцінкою.