read-books.club » Інше » Війна лайків 📚 - Українською

Читати книгу - "Війна лайків"

178
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Війна лайків" автора Емерсон Т. Брукінґ. Жанр книги: Інше / Наука, Освіта. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 52 53 54 ... 85
Перейти на сторінку:
і Тейлор, – тільки учасників цієї пов’язала ненависть.

Термін «спільнота» означає групу зі спільними інтересами та ідентичностями, завдяки яким ця група вирізняється з-поміж інших. Раніше спільнота могла розташовуватися в якомусь конкретному місці. Тепер її можна створити онлайн, зокрема серед тих, хто шукає однодумців у найгірших різновидах спільних ідентичностей і не допускає туди інших.

Як і в разі з багатьма іншими рухами, соцмережі здійснили революцію серед груп білих націоналістів, супремасистів та неонацистів, умить збільшивши кількість їхніх членів і надавши змогу повернути ці погляди на горизонти загалу. У Сполучених Штатах кількість Twitter-підписників таких груп між 2012 та 2016 роками злетіла на 600 %, і на сьогодні Південний центр правового захисту бідності налічує близько 1600 ультраправих екстремістських організацій. Інтернет забезпечує цим групам глобальний зв’язок, завдяки якому американські неонацисти контактують з угорськими антисемітами та британськими фашистами.

Після того як екстремісти знайшли одне одного, вони створили онлайн-простори, де надихають «бути собою». Учасники угруповань відчувають радість у товаристві собі подібних, навіть коли підтримують примусову депортацію тих, чий колір шкіри чи релігія відрізняються. Окрім ненависті до мігрантів та мусульман, екстремісти мають небагато послідовних позицій. Однак ненависті вистачає, щоб згуртовувати ці спільноти та підштовхувати деяких їхніх членів до насильства зі смертельними наслідками. У самих лише Сполучених Штатах з 2014-го до кінця 2017 року білі націоналісти, натхненні постулатами альтправої ідеології та соцмережами, убили 50 людей і поранили ще 82.

За іронією долі, агресивним рекрутингом, діяльністю убивць-одинаків, ефективним використанням автентичності під час створення спільнот ці ультраправі екстремісти нагадують не що інше, як Ісламську Державу. У Північній Європі матері дітей, які повтікали, щоб приєднатися до Ісламської Держави, згадують, як їхні сини та доньки мріяли, що ІДІЛ заповнить прогалину в соціальній ізоляції, якої зазнають нащадки багатьох близькосхідних мігрантів. Одна самотня дівчина зі штату Вашингтон – вчителька-волонтерка недільної школи та няня на півставки – описала, як рекрутери ІДІЛ подарували їй уважних друзів, яких їй так бракувало. Щоправда, пильна бабуся не дозволила онуці сісти на літак до Сирії. А ще ІДІЛ обіцяла пригоду та відчуття приналежності. «Це закрита спільнота – майже банда, – пояснює аналітик тероризму Шеймус Г’юз. – ІДІЛ поширює меми, а також жарти, терміни і фрази, зрозумілі лише для своїх».

В екстремістських угрупованнях новобранців приваблюють тепло й почуття братерства, яких нібито бракує в їхньому самотньому житті. У кожному випадку такі рекрути створюють спільноти, що об’єднують людей з усього світу, але майже не демонструють розбіжності думок. «Ізоляція може бути початком терору, – писала в 1953 році про витоки тоталітаризму політолог Ханна Арендт. – Безумовно, це найродючіший ґрунт». Якщо люди вірять, що їхні радикальні уявлення – неспростовна правда, і якщо вони переконані, що тільки спільники «справжні» чи варті захисту, то такі члени суспільства відкривають двері насильству та кровопролиттю.

Невипадково низка досліджень, відомих як протидія войовничому екстремізму (CVE), теж зосереджена на силі створення спільнот. Започаткувала ці дослідження Фара Пандіт. Народжена в неспокійному індійському регіоні Кашмір, вона ще замолоду переїхала до Массачусетсу. Її життя змінили два моменти. Один стався в Коледжі Сміт, де студентка Пандіт у 1989 році виступила з промовою, яку почули випускниці закладу, зокрема Барбара Буш. Перша леді була вражена почутим, і невдовзі вони з Пандіт стали подругами по листуванню. Інший доленосний випадок стався кілька років по тому, у рідному місті Пандіт Срінагарі, штат Джамму і Кашмір. Екстремісти вбили одного з рідних Фари, який намагався принести в регіон мир. Услід за ним того самого дня інший родич Пандіт помер від насильства, що спалахнуло під час поховальної процесії. Життям Пандіт почало керувати просте питання: як не допустити таких трагедій надалі?

Завдяки новій подрузі в Білому домі Пандіт долучилася до уряду США. Протягом наступних двох десятиліть вона працювала з адміністраціями як республіканців, так і демократів і врешті-решт обійняла посаду першого в історії США спецпредставника у мусульманських спільнотах. На цій посаді, що виникла в рамках «битви за ідеї» після 11 вересня 2001 року, Пандіт об’їздила 80 країн: від нетрів Дюссельдорфа до мечетей Малі – та зустрілася з тисячами молодих нетерпимих мусульман. Жінка передбачила кризу ідентичності, що невдовзі прокотилася Близьким Сходом і досягла кульмінації в розквіті ІДІЛ. Однак Пандіт дійшла ще одного висновку: спосіб мислення можуть змінити лише рівноправні відносини. Єдиний спосіб запобігти радикалізації – це зібрати багато автентичних голосів для спротиву.

Пандіт визначила, що соцмережі перетворяться на основне поле битви. Жінка стала одним із перших американських високопосадовців, які почали використовувати Facebook у своїй роботі. Вона знала, що це не лише рупор, а й зв’язок із молоддю з усього світу та спосіб об’єднатися. «Позаяк я цілком зосередилася на роботі з міленіалами, мені потрібно було в режимі реального часу спілкуватися з кількома людьми одночасно, – пояснює Пандіт. – Я хотіла познайомити хлопця з Німеччини із австралійським юнаком. Або поєднати обговорення в Мавританії із роботою в горах Паміру». На шляху боротьби проти екстремізму кожен міг стати союзником для когось іншого, разом сформувавши велику спільноту.

Розчарувавшись у бюрократії та усвідомивши, що серце й душа підлітка – це місця, де «жоден уряд не заслуговує на довіру», Пандіт незабаром пішла з посади. Однак боротьби не покинула. Натомість почала працювати, збираючи групи по всьому світу в аналог CVE під назвою «Дамблдорова армія».

Назву Пандіт запозичила з історії про Гаррі Поттера, де підлітки об’єднуються, щоб протистояти злу. Протягом останніх років виникло кілька таких організацій. Зокрема, це «Онлайн-ініціатива громадянської мужності», що пов’язує понад сотню антихейтерських організацій по всій Європі, та «Наступне покоління», яке прагне «розкодувати» колишніх джихадистів. А ще існує угруповання «Творчі уми за соціальне благо», що залучає близькосхідних зірок YouTube та Instagram до відвідин мечетей і церков задля поширення міжконфесійного діалогу з-поміж мільйонів прихильників.

Як пояснює Пандіт, ця спільнота прагне підтримувати тих, хто найефективніше розмовляє з молоддю, тобто саму молодь. Вона може «стримати онлайн-контент екстремістів довірливими голосами, що знизять авторитет терористів та покажуть альтернативні думки». Наприклад, якщо 16-річна дівчина почне більше цікавитися подіями з життя «супергероя», що воює за ІДІЛ, то натрапить на протидію своїх однолітків на кшалт: «Це тупо. Дурниці. У цьому нема сенсу».

Створення спільноти навряд чи повністю позбавить загрози тероризму. Однак так виникає персональний підхід, ефективніший, аніж той, який мають забезпечити статечні урядові повідомлення й прес-релізи. Це лише один із прикладів нового типу розв’язання конфліктів через соцмережі, які експерт з комунікацій Гарун Уллах назвав «цифровою світовою війною».

Політики чи поп-зірки, хейтери або

1 ... 52 53 54 ... 85
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Війна лайків», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Війна лайків"