Читати книгу - "За моїм щитом, Ханна Кір"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Мені довелося докласти всіх зусиль, щоб обличчя не смикнулося. Я не буду заперечувати. Не буду сперечатися. Я знав, що Арон чекає на будь-яку ознаку слабкості.
Тому лише кивнув.
— Так, командире.
Арон уважно подивився на мене, немов ще щось обдумував. Потім відвернувся.
— Вільний.
Я повернувся й вийшов із зали, зберігаючи рівну поставу. Але, щойно двері зачинилися за моєю спиною, зупинився, повільно видихаючи. Долоні боліли: мої руки досі були стиснуті в кулаки.
Я знову бачив її обличчя. Її очі, повні відчаю й боротьби. Вона не благала, не просила. Вона билася. Я мав би її ненавидіти. І я ненавидів.
Але не розумів, кого більше: її, чи себе.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «За моїм щитом, Ханна Кір», після закриття браузера.
