read-books.club » Любовні романи » Епоха слави і надії, Євгеній Павлович Литвак 📚 - Українською

Читати книгу - "Епоха слави і надії, Євгеній Павлович Литвак"

359
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Епоха слави і надії" автора Євгеній Павлович Литвак. Жанр книги: Любовні романи / Пригодницькі книги / Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 51 52 53 ... 359
Перейти на сторінку:
часто можна побачити на зап'ястку або ключиці, як у мене.

Поки вони говорили, деякі з присутніх гостей, впізнавши Ніколаса, підходили привітатися. Деякі ж навпаки демонстративно відверталися і продовжували займатися своїми справами.

– Є в мене історія, яка швидше по вашій частині, Ніколас, – сумно посміхнулася Марта. – Три роки тому я набила своїй кращій подрузі рукав. Малювала ескіз за її словами, вона говорила, що він їй наснився. Розбита машина, багато-багато вогню і на кисті руки вона попросила вибити дату і час, які теж їй ніби приснилися. В березні її поховали. Аварія. Вона вся обгоріла – пізнали тільки по тату, дата і час смерті співпали. Я досі не можу прийти до тями, – дівчина похитала головою.

– Татуювання, як і сни – жест несвідомого. Але бажання міняються, а проба залишається. Більше за всіх від моди на татуювання виграє поліція. Наприклад, завдяки ним легше пізнати тіло. – Ніколас подивився зі співчуттям на свою нову знайому.

– В моїй країні люди не звертають уваги на тату, але роботу знайти важко, особливо якщо це йде в парі з пірсингом і дредами, – Марта жестом кликнула молодого хлопчину, що розносив напої.

– Не можна судити про людину, таким чином, татуювання не є синонімом поганої поведінки або недоброї людини. Знаєте, як то кажуть, когось вчить книга, а когось життя, не судіть книгу з обкладинки, – Ніколас підхопив з підноса скляну пляшку "Кока – коли".

– Іноді, коли я бачу двадцятирічних, повністю забитих татуюваннями, то думаю, коли ним буде років по тридцять, чи залишиться у них взагалі вільне місце, якщо захочеться зробити ще щось нове? – Задумливо сказала Ганна.

– Повірте, – підморгнула їй Марта, – місце завжди знайдеться, було б бажання. А ви самі, якби вирішилися, що набили б?

– Навіть не знаю, напевно, щось маленьке, – збентежено посміхнулася Ганна. – Може, значок нескінченності на пальці.

– Найчастіше такі символи набивають, коли приходять великими компаніями і хочуть зробити щось однакове. Коли я їм пропоную набити щось інше, вони зазвичай дивляться на мене так, ніби я їм намагаюся штовхнути наркоту або що гірше, – усміхнулася Марта. – Нескінченність – найпопулярніший знак. Загальноприйнятого осмислення, не існує, та і витвір мистецтва зі знак нескінченності не зробити. Змінюється лише техніка. Нічого проти не маю: якщо в вас одне татуювання, яке говорить світу про то хто ви, то ви хочете, щоб це був символ нескінченності? Більшість вчених не в змозі осягнути нескінченне, а молоді люди, які приходять за цими татуюваннями і поготів.

– Я вважаю, що татуювання не завжди повинні мати значення, головне, щоб вони нас робили щасливими, – заперечив Ніколас.

Люди, які перед цим підходили просто привітатися, підійшли в другий раз всі разом і, трохи бентежачись, попросили Ніколаса показати його татуювання. Той погодився, заздалегідь попросив Ганну включити прямий ефір і допомогти в зйомках.

– Зараз я володар тринадцяти татуювань. Мене часто, як ви зараз, просять їх показати і здебільшого людям вони подобаються, – посміхнувся Ніколас. – Для мене татуювання не мають якогось особливого сенсу. Ви прикрашаєте свій дім красивими зображеннями, то чом би не прикрасити і своє тіло? Деякі пам'ятні, – Ніколас кивнув на дати на своєму тілі – числа, коли загинули його батьки. – Деякі просто абстракції.

– Хіба можна набивати щось просто так? – незадоволено пробурчав одягнений в піджак із твіду чоловік.

– Можна, якщо хочеться. Моє тіло – моє діло, – гмикнув Ніколас, і показав на спині два великі ієрогліфи.

– З ієрогліфами треба бути вкрай обережними, – підтримала розмову Марта. – Поспілкувавшись зі спеціалістами перед сеансом, можна дізнатися багато цікавого. Наприклад, що одна неправильна паличка або неправильний нахил можуть змінити весь сенс і значення. Але люди не бажають цього не чути. Ще – зараз мода на годинники на різних частинах тіла. Просто безумство якесь. Багато хто набиває в середині них дати народження, що цілком може існувати і дуже символічно.

– Гаразд, – Ніколас застебнув сорочку, – гадаю, всі встигли розглянути. Ми можемо поговорити про те, навіщо зібралися? – Він подивився на Марту.

– Ходімо, – дівчина повела їх до робочого кабінету, де на кушетці її вже чекав клієнт. – "Veni, vidi, vici" з ліва на грудях, вірно? – Запитала вона. Чоловік кивнув, Марта взялася до роботи, а Ніколасу і Ганні кивнула, щоб сідали на вільні стільці поруч. – Я говорила, що виросла на оповіданнях дідуся про Цезаря і Римську імперію.

Вважають, що Цезаріон був сином Юлія Цезаря, але істинних доказів цьому нема, багато істориків і досі сперечаються з цього питання. Цезар не бажав визнавати сина своім, і ми майже нічого не знали про нього до вбивства тирана. Клеопатра сама назвала сина. Історичні факти відкривають нам, що останнім фараоном Єгипту був Птолемей п'ятнадцятий, і звали його Цезаріон або маленький Цезар – син Клеопатри і Юлія Цезаря. Клеопатра, під час церемонії в Александрії, назвала Цезаріона королем королів, – під монотонний звук машинки почала свою розповідь Марта.

– Проте після вбивства Юлія Цезаря, Клеопатра вимушена була Цезаріона сховати, і вона вирішила вивезла його з Єгипту, побоюючись за його життя. Марія з Бифінії і Джосеф з Аримафеї, погодились взяти хлопчика з собою, та приєдналися до каравану, що йшов в Індію по шовковому. В буддійському Монастирі Халонг, був знайдений рукопис, у якому розповідалося про чотирнадцятирічного пророка, що прийшов з маленької країни зі сходу. І сталося це через п'ятсот років після народження Будди.

– Стривайте. – Ніколас подумки підрахував в голові. – Виходить… цей час і є – невідомі роки життя Ісуса? Ісус вивчився читати буддійські рукописи, навчився медитації і навчився зціляти людей. І лише через сімнадцять років він залишив Індію і прийшов у Єгипет.

– Саме так, – кивнула Марта.

– А Клеопатра, крім Цезаріона, народила ще дітей від римського полководця Марка Антонія. Це були близнюки хлопчик і дівчинка, і ще один хлопчик. Після смерті батьків всі троє виховувалися в будинку імператора Октавіана з сином Октавіана Тиберієм і його сестрою Октавією. Доньку свою Клеопатра назвала Селеною. Вона одружилася с королем Мавританії, і стала королевою. Ісус почав шукати своїх братів і сестру, а коли знайшов, то сказав їм, що створивши нову релігію, він поверне собі владу. Брати і сестра вирішили приєднатися до нього і запропонували йому свою допомогу. Селена вирішила змінити своє ім'я, замінивши букву "с" на "магда". Так вона стала Магдалиною. Після цього Ісус став проповідувати свої вчення в Ізраїлі. Побував разом з Джозефом з Аримафеї на півдні Англії в Корнвилі, де теж проповідував свої вчення серед друїдів. Життя Ісуса після дванадцяти років оповите таємницею, аж до того моменту, коли він в тридцятирічному віці

1 ... 51 52 53 ... 359
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Епоха слави і надії, Євгеній Павлович Литвак», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Епоха слави і надії, Євгеній Павлович Литвак» жанру - Любовні романи / Пригодницькі книги / Детективи:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Епоха слави і надії, Євгеній Павлович Литвак"