Читати книгу - "Поезії, що не ввійшли до збірок (1875-1898), Франко І. Я."
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
І мова є в нього, хто слухати вміє,
Хто зна, чи не більше від нього навчиться,
Як не від одного, що мудрим славиться,
З книг черпає мудрість і з книг тож дуріє.
І людськості більше в тім крейцарі, певно,
Як в моїх приятелях щирих, ретельних,
Що в щастю хвалилися мнов, а тепер
Забули за мене, немов я помер,-
Що ось ще недавно з жаром обіцяли
На діло народне всі сили нести,
А нині спокійно сіпаками стали
І, плюнувши правді у очі, зачали
Крізь сльози народні - до грошей плисти!
II
Такі ми думки в голові ся снували;
Приятель мій наче думки ті вгадав
І лагідним словом мене запитав:
«Про «них» ти гадаєш? Про тих, що відпали?
Не думай о них! Таж не варта виправи
Мізерна їх шкіра! А діло на них
Не стане! До бою не треба хромих!
Ось радше послухай, що я ти розкажу,-
Який початок мій, який був мій вік.
Чень повістев своєв твій смуток розважу;
Хоть сумна се повість, та все-таки лік.
На світ мя добуто з глибокої ями
Давно вже, багато буде тому літ,-
Давніше нічого не міг я затямить,
Лиш тямлю, як вперве побачив я світ
Огонь, у котрім розтопилась руда,
Була моя перша колиска. Із грани
Я виплив горющим потоком туда,
Де перла мя сила жарка, молода,
Де ждала мя форма-кайдани!
Я з клекотом буйним у форму поплив,
Та форми не міг я ніяк розсадити,-
Ось в кліті холодній ся я опинив,
Щоб тут з мого жару остити.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Автограф № 214, с. 117:
Історія мідяного крейцара
І
Вже північ близька. Вулиці поснули,
Окриті пітьми чорним рантухом;
Не гомонять від криків людських мури,
Від грохоту карет. Глибоким сном
Дрімає місто. Мов в багно втонули
Всі ті, що нині ще за дня ройом
Веселим ся снували перед мною.
Тепер я сам - з пекучою журбою.
Ще хвилька тому - я лежав у сні
І бачив все… О будь проклята днина.
Коли життя забаглося мені,
Такого, щоб за хвилею хвилина
Плила розкішно, наче світляні
Пречисті хвилі.. І, немов дитина,
Я туй сягнув по привид, а не знаю,
Що світло - се огонь! І ось де-м став.
Умовно датується 1879 р.
Подається за автографом (ф. 3, № 216, с. 33).
ДОДАТКИ
РАННІ НЕДРУКОВАНІ ВІРШІ (1874)
Епіграмати і ксенії. Друкуються вперше за автографом - листом І. Франка до редакції журналу «Друг» від 6 травня 1874 р. (ф. 3, № 1058). У згаданому листі поет надіслав до редакції журналу такі вірші: «Епіграмати і ксенії», «Пісні народнії», «Думка», «Моя пісня», «Згадка старини», «Прометей» (уривок перекладу з Гете), «Дармо», «Пісня під Вишгородом» (уривок перекладу із «Краледворського рукопису») та «Путь життя». З надісланих віршів редакція журналу надрукувала 1874 р. лише два: «Пісні народнії» та «Моя пісня».
Дармо. (Газеля), Думка, Путь життя. Друкується вперше за автографом (ф. 3, № 1058).
Пісня сироти. Друкується вперше за автографом - листом І. Франка до журналу «Друг» від 13 травня 1874 р. (ф. 3, № 1059).
У листі поет надіслав до редакції журналу «Друг» чотири вірші: «Могила», «Пісня сироти», «Ранок» та «Дві дороги». Тут же були написані рукою Франка і три вірші шкільних товаришів поета. З віршів Франка надрукований лише один - «Могила» - у значно скороченому вигляді («Друг», 1875, № 2, с. 270-271).
Живі і мертві. Друкується вперше за автографом-листом І. Франка до журналу «Друг» від 5 листопада 1874 р. (ф. 3, № 1062). В листі поет надіслав до редакції журналу «Друг» чотири сонети: «Живі і мертві», «Дві дороги» («Вовіки до заслуги дві ведуть дороги»), «Пелікан» та «Наш образ», а також два переклади: «Із книги пісень» Гейне і «Спів хору із «Антігони». З них редакція надрукувала 1875 р. два сонети: «Дві дороги» та «Наш образ».
Пелікан. Друкується вперше за автографом (ф. 3, № 1062).
УРИВКИ
«Судді тебе й закони зап’ятнали…». Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 406-407. Зберігся автограф (ф. 3, № 216, с. 46), що обривається незакінченим реченням. Крім того, в тексті викреслені 13-15, 20-23-й рядки. Їх можна прочитати так:
А тим часом, щоб трохи заглушити
Грижу та муку, ти немовби п’яний,
В розпуку кинувсь… (13-15-й рядки)
І потонув ти у багні поганім.
І в серці своїм заглушив ти
Докори й споминки,
Згадки… (20-23-й рядки).
Умовно датується 1878-1879 рр. на тій підставі, що уривок міститься серед віршів, датованих 1878-1879 рр.
Подається за автографом.
«Вечір! Вечір! Сонце сіло…». Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 407.
Зберігся автограф уривка (ф. 3, № 214, с. 118), в якому викреслені 11 і 20-й рядки. Прочитати їх не можна. Умовно датується 1879 р.
Подається за автографом.
«Враз з ним панотчики прийдуть…». Вперше надруковано у кн.: «Літературна спадщина. Т. 1. Іван Франко», с. 24-25.
Рукописна збірка, куди входить уривок, містила в собі 42 вірші, які поет готував до друку протягом 1880 р. В кінці збірки рукою Франка була поставлена дата «22-23.IX 1880 р.». З невідомих причин ця збірка не побачила світу. Лише 13 віршів із неї увійшли до першого видання збірки «З вершин і низин» (1887), один вірш - «Вни плакали фальшивими сльозами»,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поезії, що не ввійшли до збірок (1875-1898), Франко І. Я.», після закриття браузера.