Читати книгу - "Поезії, що не ввійшли до збірок (1875-1898), Франко І. Я."
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
6 - Ми любимо русинів,
Їхні звичаї прадавні,
Плем’я руське, що любить
Своїх панів, свою віру,
І цю мову слуг наших,
І лакеїв, і хлопів,
І цю дітвору їхню голу,
І покірних їхніх попів,
І ці пісні їх тужливі,
І їхній танець жвавий,
Люд цей сильний, відважний,
Люд такий тихий, робочий,
Його грубі свитки,
І хліб черствий та здоровий,
Його хати злиденні,
Його корови та коні,
Його працю на лані
Польського минулого синів
І лицарів свободи -
Ми любимо русинів!
А за нашу цю любов
Ми жадаєм одного:
Хай ніхто, крім нас, не сміє
Що-небудь робити для нього!
Хай ніхто не сміє сіяти розбрат
Між двором і хатою
Чи осотом засівати
Ниву згоди багату.
Але хто хотів би для Русі
Нашу зменшить свободу
І розірвати одвічну
Наших інтересів спільність,
Сіяти в цих серцях доброчесних
Бур’ян, званий освітою,
І запалювати їх школою,
І сварити двори з хатою,
Творити літературу
І видавати газети,
Поміж нами і ним
Посередником бути,
Той - москаль і схизматик,
Гайдамацькая кара.
Супостат і відступник,
Зрадник краю, мій пане! (польськ.).- Ред.
7 - Отець (польськ.).- Ред.
8 - Дзвони проти соціалістів! (польськ.).- Ред.
9 - Хочеш не хочеш (лат.).- Ред.
10 - До уваги (лат.).- Ред.
11 - Нехай буде! (лат.).- Ред.
12 - ДО ЮЗІ Д[ЗВОНКОВСЬКОЇ]
Рік Новий! Своєї форми правда світ не змінить,
Але для нас він - спільний символ згадки,
І я тобі пригадуюсь скорботний,
Хоч і зневажений тобою, та кохаючий.
Минулого я не згадаю, воно було хвилиною;
Хоча й з підтятими крильми, лечу лише в майбутнє.
Тобі ж бажаю - хай любов в твоєму серці збудиться!
І не любов абстрактна до загалу,
А та, що в жилах будить кров, красить лице,
Що сколихує нерви життя, як блискавка,
Що то в безодню жбурляє нас, а то підносить на вершини,
Що родить сльози, зітхання і райський захват,
Що, вічно розпалювана, росте дедалі більше -
Так кохаючи, й загал покохаєш палкіше.
Не собі я прагну здобути любов твою,
Хоч за один її промінь я віддав би свою душу,
Хоча сил би мені додавало в цій заметілі життя
Єдине слівце твоє: «Прагни! Не втрачай надії!»
Але я страждаю мовчки. Моїх бажань сплетіння
Лише твого щастя прагнуть, сне мій золотий!
Нехай ніколи думка твоя з діями не буде в розладі,
І нехай для достойнішого запалає твоє серце! (польськ.).- Ред.
13 - Хазяйка й фаворита василіянського ігумена о. Клима Сарницького
14 - Мій батько (нім.).- Ред.
15 - Тоді лиш будуть (нім.).- Ред.
16 - Це жарт і ганьба! (нім.).- Ред.
17 - Майка - дрібненький, дуже кусливий нічний комарик.
18 - Або здихай, або втікай, а русинів мені не чіпай! (польськ.).- Ред.
19 - Шляхетних (польськ.).- Ред.
20 - Нема Русі (польськ.).- Ред.
21 - Мусить заперечувати (польськ.).- Ред.
22 - Твій сміх мене ранив. Град сріблистих стріл
Цілить в моє серце, як ротний вогонь
У ворога, і плакать я готовий,
Й клясти тебе готовий, мовчазний, нервовий.
Схиляю голову й прискорюю я крок,
Відчуваю себе хворим, лихим і зневаженим,
І, ніби сарна з боком простреленим,
Уникаю твого виду (польськ.).- Ред
23 - Як павук сам з себе снує срібні нитки
І в майстерне мереживо укладає їхнє сплетіння,
Так серце моє цей вірш виплело з журби,
З того, чим страждаю таємно, чим живу, що почуваю.
Я не хочу бути павуком, своїх мрій плетінням
Не хочу ловити твоїх почуттів і твого погляду;
Нас розлучив вал життя, отже, нехай ці мрії,
Закляті в слова, живуть, з хворим серцем гинуть.
Так черепашка, коли в її нутрі гострий камінець
Закривають, в своє тільце втискає вістря, що ранить,
Найкращі свої соки навколо нього сочить,
Аж поки не загине, та з неї перла на твоїй шиї світять. (польськ.).- Ред.
24 - Галицьке вивласнення грунтів (нім.).- Ред.
25 - Далі посилання на твори І. Франка подаватимуться за цим виданням із зазначенням тому і сторінки.
26 - Форпост християнства (польськ.).- Ред.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поезії, що не ввійшли до збірок (1875-1898), Франко І. Я.», після закриття браузера.