Читати книгу - "Поезії, що не ввійшли до збірок (1875-1898), Франко І. Я."

Інші поезії вперше були опубліковані у кн.: Твори, т. 13. Уривки ряду віршів були вперше надруковані у кн.: «Літературна спадщина. Т. 1. Іван Франко», с. 24-25.

Подається за автографом (ф. 3, № 231, с. 3).

«Людей благословляючи…». Вперше надруковано у кн.: «Літературна спадщина. Т. 1. Іван Франко», с. 24.

Подається за автографом (ф. 3, № 231, с. 3).

«О грішна душенько, отсе…». Вперше надруковано у кн.: «Літературна спадщина. Т. 1. Іван Франко», с. 25.

Подається за автографом (ф. 3, № 231, с. 3-4)

Die galizische Grundentlastung. Оповідання бувшого громадського пленіпотента. Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 2, 1950, с. 405-406.

Зберігся автограф (ф. 3, № 224, с. 432-433), що є частиною автографа циклу «Галицькі образки», які поет переписав на початку 1880-х років, готуючи їх до друку.

Четверта строфа автографа, що йшла після рядка «Стать наказується вам…», і додатковий п’ятий рядок викреслені автором. Наводимо їх:

То значить з пленіпотентами

Має статися і війт.

Як не стануть, то з процентами

Пану кошти всі сплатіть,

Толоки ні лісу й крихточки…

Після одинадцятої строфи викреслений ще один рядок, однак прочитати його не можна. Умовно датується 1881 р. на тій підставі, що уривок міститься серед творів, датованих цим роком.

Подається за автографом.

«Голосний дзвінок скликає…». Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 3, с. 465-467. Тут же вміщене й оповідання «Задля празника», що поклало початок опрацювання Франком цієї теми.

Умовно датується 1881 р. на тій підставі, що уривок вміщений серед віршів і перекладів, датованих цим роком. Подається за автографом (ф. 3, № 211, с. 80).

Зберігся ще один уривок вірша на цю ж тему - «Властивець фабрики велів…», який ідейним і художнім рівнем поступається першому. Наводимо його повністю за тим же автографом (ф. 3, № 211, с. 80).

Властивець фабрики велів

Скликати всіх робітників.

Задзвякав дзвін,- на клик його

Їх триста як один прийшло

З майстерень темних, порошних,-

А «пан» ось що сказав до них:

«Ви знаєте, в недовгий час

Опікун і отець всіх нас,

Цар найясніший, загостить

І край наш буде об’їздить.

Тож я, що-м все робив, що міг,

Для закладу й для вас усіх,

Тепер сю ласку виєднав,

Що, як буде цар проїжджав

Попри Дрогобич, зволить сам

В сей заклад загостить ід нам.

Вважайте, що за честь для нас.

Тож треба всім нам, поки час,

Приладитись, щоб гідно стать

Перед цісарський маєстат.

Сукна постав уже готов

На штири сотні хоругов,

Щоби з дахів, улиць, воріт

Цареві повівав привіт.

Кравець сей час сюди прийде,

Сукно на кусники потне,

А ваші вже жінки, доньки

Пошиють ті хоруговки.

Ну, звісно, ніщо й говорить,

Щоб за шиття ще їм платить,-

Се ж не для мене - для царя,

То й вам щось посвятити тра.

А браму, де ме цар входить,

З самого воску тра зробить,

Щоб гість високий ся дивив

І працю нашу похвалив.

Подвір’я висипте піском

І замаїть яличником,-

Но щоби ви ся ділом тим

Не відривали від машин,

То звільна си, заздалегідь,

Щовечір по дзвінку робіть.

А щоб і вам самим також

Пред очі царські стати мож

Пристійно якось, не в таких

Подертих шматах роп’яних,

То поробить казав вам я

Із воскового полотна

Однакові убори всім

Недорогі, по ринських сім,-

То вам будуть на десять рат

Щотижня з плати відтягать…

«Пантруйся, сину, тих людей, що слово…». Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 408.

Умовно датується 1882 р. на тій підставі, що автограф уривка написаний тим же чорнилом і в тому ж зошиті, що і вірші, датовані цим роком.

Подається за автографом (ф. 3, № 214, с. 77, з кінця зошита).

«Воле моя золотая…». Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 409. Умовно датується 1880 р. на тій підставі, що у підготовленій Франком до друку збірці поезій уривок міститься серед віршів, датованих цим роком.

Подається за автографом (ф. 3, № 231, с. 5).

«Молотять день і ніч - не жито…». Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 409-411.

Умовно датується кінцем 1880-х років за характерними ознаками паперу й почерку.

Подається за автографом (ф. 3, № 273, с. 1-3).

Епіктет (бл. 50 - бл. 138) - античний філософ. Філософія Епіктета відбивала пасивний протест пригноблених мас проти рабовласницького суспільного ладу. Вчення Епіктета мало значний вплив на догматику раннього християнства.

«Був вечір, ми в казні вже спати лягли…». Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 412-414. Автограф являє собою два листочки дуже потертого паперу, на трьох сторінках якого олівцем написаний текст уривка. Окремі рядки повністю прочитати не можна, в зв’язку з цим подекуди у квадратових дужках зроблено доповнення непрочитаних частин слів. Датується 6 IX 1889 р., роком третього арешту поета.

Подається за автографом (ф. 3, № 234, с. 1-3).

«Тяжкою зморою лежить на мні…». Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 414-415. Умовно датується кінцем 80-х років за характерними ознаками паперу й почерку.

Подається за автографом (ф. 3, № 315, с. 1).

Абстине́ція - стриманість від чого-небудь

Агі́й - вигук обурення, незадоволення

Адіть - дивіться

Аморе́ти - амури

Андро́ни - теревені, нісенітниці

Атента́ти - люди, що вчинили на когось замах