Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Злочинець, Аманді Хоуп"

Глава 50

Може, він просто так взяв, з інтересу. Помітив, що я хотіла її приховати, і вирішив дізнатися, про що фоліант? Чи він уже щось підозрює?

Мене пробив холодний піт. Занадто рано я розслабилася поруч із цією людиною. Знала ж, що він не такий простий, що проникливий надміру, адже знала, що не відступиться, доки не з'ясує все до кінця. У голові почало шуміти від швидкого потоку неспокійних думок.

«Спокійно! - дала собі установку. - Думаю я зараз на рідній мові, значить, він мене ніяк не прочитує. Може, панікую раніше часу?»

- А ви чому так рано тут? - задала йому в свою чергу питання.

- Не знайшов вас удома, і вирішив пошукати тут, - відповів, здавалося, щиро Його Високість.

- А навіщо ви мене шукали? - запитала, і дихання перехопило, від усвідомлення, що можу почути у відповідь: «Хотів запитати, навіщо це вам знання про портали?»

- Ми збиралися вчитися етикету, чи ви вже забули? - посміхаючись цілком дружелюбно, здивувався принц. - Думав, уточнити у вас про час занять.

- Давайте після сніданку, – відповіла швидко. Мене весь час не залишало відчуття дивності нашого діалогу, начебто й говоримо про прості речі, а здається, що він мене промацує.

- Гаразд! - погодився Дракон, але як тільки я зібралася йти, зупинив питанням:

- Молодший принц сьогодні вже приносив вам продукти?

- Ні, тобто, не знаю… - продовжити далі фразу я не наважилася.

Сказати його високості, що ще до світанку зайшла до бібліотеки і провела в ній весь час, побоювалася. Немає сумнівів, що далі незмінно було б питання, чим я таким зачиталася.

- Можливо, приніс у мою відсутність, - додала і рвонула вниз сходами.

Пробігши кілька метрів, несподівано згадала залишені на столі томики, але не це привело мене в жах: якщо він зайде до бібліотеки, то побачить, що назви всіх книг читаються!

Обернулася. Принц стояв на ганку і дивився мені слідом.

- Ваша Високість! - покликала його, в голові гарячково розумірковуючи, як не дати йому увійти всередину. - Ви не могли б мене проводити? Після вчорашнього боюся ходити сама.

І майже не збрехала, так, трохи перебільшила.

- Можу! - виявив готовність Дракон і поспішив слідом.

Порівнявшись зі мною, запитав:

- Як же ви сюди дісталися на самоті?

Ну, звичайно, він був би не він, якби не поставив мені чергове каверзне запитання.

- Сюди я йшла в обхід, через сад більше не наважуюсь блукати одна, - пояснила, зістроївши невинне личко.

«Я завжди говорю правду і тільки правду, навіть коли брешу» - додала подумки, правда з іронією і рідною мовою.

- Проводити вас вже входить у мене в звичку, - сказав його високість.

- Вам не обов'язково це робити самому, - раптово згадала, що він обіцяв мені виділити воїна для охорони.

Було б набагато простіше ходити з кимось іншим, а не принцом, спокійно та без зайвих хвилювань.

Переконалася в цьому, щойно ми вийшли на більш відкритий простір. Саме тут, неподалік озера, я завжди зустрічала принцес. І зараз вони різнокольоровими метеликами пурхали по галявині. Сьогодні їх було багато, мабуть усі зібралися. Чи то грали в щось, чи то у них ранковий моціон. Одразу ж звернула увагу на сукні, дуже вже принцеси нагадували ялинкові кульки, що скакали по траві. Практично у всіх сукні суцільно в блискучах, дуже схожі на те, що Мірана мені притягла.

Хоча, пам'ятається, при минулих зустрічах фасони та крій були спокійнішими, без вибухів яскравого і сліпучого. Невже мода встигла змінитися всього за кілька днів? Чи я знову чогось не розумію?

Побачивши нас із Драконом, дівчата завмерли на мить, а після зграйкою потяглися назустріч. І попереду, природньо, немов ватажок, чорноока красуня.

- Ваша Високість! - Схилилася в поклоні Сульрі, а інші наслідували її приклад, причому дружно і синхронно, красиво, начебто по команді.

- Вітаю! - відповів принц, зупиняючись, пому що ці чарівні створіння перегородили нам дорогу.

Я теж кивнула більше для самоповаги, на мене ніхто з них не звернув жодної уваги, всі були просто поглинені спогляданням Чорного дракона.

- Ви так рано вже зайняті справами? - сказала томно Сульрі, посміхаючись призовно.

Як так можна відверто демонструвати свої наміри? Мене це знову неприємно здивувало. Зовсім себе в руках не тримає.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно