Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Злочинець, Аманді Хоуп"

Глава 49

- Вибач! - промовила їй, відчуваючи все ще порожнечу в шлунку. - Доведеться тобі йти за вечерею на кухню. Здається, я їсти хочу. Напевно, це наслідки магії.

Скоса поглядаючи на мене і спорожнілий кошик, дівчина швидко втекла за другою порцією їжі.

«Якщо так і далі піде, боюся, за тиждень та сукня стане мені малою» – подумала з іронією.

Повечерявши тепер звичайною їжею, ми з подругою трохи побалакали і обидві вирушили відпочивати.

Цілу ніч мені знову снився той страшний старий. Тепер він щось нашіптував мені на вухо, було так бридко, ніби до мене слизень причепився і зараз воп'ється у шкіру. Прокинулася знову в холодному поті.

Спробувала згадати, що він мені казав. Уві сні я знала, що це дуже важливо, і треба обов'язково запам'ятати. Але як не силкувалася, нічого не виходило. Лише образ бридкого старого. Тільки зараз особливо запам'яталися його очі, зовсім без зіниць, сліпі та страшні.

Хто він такий і чому мене переслідує так і залишилося поки що загадкою.

Від жаху, що відвідав уночі, прокинулася я рано. Навіть сонце ще не встало. Прочинила вікно, в кімнату тут же увірвався запах свіжості та раннього ранку. Добре, як тут дихається. Ні тобі запаху вихлопних газів, ні диму із заводських труб.

На думку несподівано спала знайдена мною книга про портали, захотілося її почитати з неймовірною силою. Швидко зібралася і крадькома, намагаючись не шуміти, вибралася з дому.

Відстань до бібліотеки пробігла, щоправда, оминаючи прямі шляхи, через сад побоялася.Забігши всередину, не стала запалювати свічки, а нетерпляче пройшла до потрібного стелажу. Стримуючи хвилювання, знайшла ту саму полицю.

Виявила книги, за якими сховала заповітний томик. Але його не було.

Від переляку серце почало стрибати, може я щось переплутала. Перевірила ще раз, потім ще. Перебрала всі фоліанти на цій та сусідніх полицях. Книги не було.

Така агресивність накотила, і чому я вчора її приховала. Треба було просто взяти, не став би принц справді розбиратися, що за книжку хочу почитати. Зовсім стала параноїком, треба було зробити простіше обличчя, і з незалежним виглядом потягнути томик.

«Як тепер серед цієї різноманітності знайти потрібну інформацію? - облинула полиці нещасним поглядом, прикроюючись на свою параною, що зайве розійшлася вчора. – Ще й назви всі приховані, треба магією діяти на них!»

- Ану відкривайтеся! – заявила книжкам, треба було хоч на чомусь зірвати свою злість.

Якого ж було моє здивування, коли за одну секунду всі назви книг стали читаними. Наче в районну бібліотеку зайшла рідного світу.

Так ось ти яка, іномірна магія! Варто розлютитися гарненько і ти сама проявляєшся!

Втішина легкою перемогою, почала перебирати магічні фоліанти. Деякі відразу повертала на полицю, прочитавши лише назву. А інші відкладала на стіл, адже згадку про портали виявила випадково в одній із магічних книжок. Зібравши пристойну стопочку, сіла тут же на столі і відкрила першу. І знову на мене чекав сюрприз: текст теж читався, нічого не треба було робити.

Ого! Як я чаклувала на емоціях! Усі книжки відкрилися одразу.Почала прочитувати по діагоналі, вишукуючи тільки те, що потрібно. Чомусь з'явилося почуття, що мені будь-що, треба сьогодні ж знайти інформацію про портали. Погортавши одну книгу, тут же хапалася за іншу. Судомно переглядаючи текст. Скільки часу я так просиділа не знаю.

Отямилася від гострого почуття голоду. Виглянула у вікно. Сонце вже стояло високо. Там Мирана, напевно, мене обшукалася.

Ті книги, що встигла переглянути, повернула на полиці. Інші склала стопочкою на столі. Сходжу додому поснідаємо, а потім повернусь і продовжу. Сьогодні ще чекають заняття з двома принцами, а я вранці не у формі. Так прикро, заповітні знання були зовсім близько, а я їх проґавила.

Пригнічено помчала до виходу, коли на сходах зненацька зіткнулася з тим, кого найменше хотіла бачити, його високістю Чорним драконом.

- Ви так прагнете знань! – після легкого вклону, радісно проголосив Дракон. - Похвально!

«Це ж він узяв книгу!» - промайнув страшний здогад, і серце забилось швидше.

На автоматі вклонилася йому, вітаючи, але відповіла не одразу. Лише після невеликої паузи, невиразно промовила:

- Не спалося, вирішила почитати,

А в голові гарячково намагалася згадати, що ще було в тій книзі. Про магії, про видячих, ще про щось і про портали.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно