Читати книгу - "Не дивись мені в очі, Наталі Ліон"

Я налаштована рішуче, бо зараз тільки від мене залежить подальша доля Влада і нашого спільного майбутнього.

- Тепер треба обговорити, яку суму ти йому запропонуєш, - продовжує слідчий. – Ми не знаємо скільки йому заплатив Білозерський, але думаю пристойно. Тобі теж треба не зганьбитися. Для початку вистачить 2 тисячі доларів.  Якщо псевдо-лікар буде ламатися, запропонуй більше, наприклад 3 тисячі доларів. Загалом, таку саму, яка його задовольнить. Але не перегравай, щоб він нічого не запідозрив.

Я буду там тремтіти, як осиковий листочок. Він так говорить, ніби я кожен день те і роблю, що беру участь у виставах.

- А де буде камера відеоспостереження? -  цікавлюсь я.

- Тут я все продумала, - включається в розмову Марта. – Я тобі дам свою сумочку з камінцями. Того великого, що посередині відірву, а на його місце прикріпим камеру. Буде не помітно. А ти, як зайдеш в кабінет одразу прикинь куди її поставиш, щоб було все добре видно.

- Постараюсь, - ох і нервую я. Останній раз я так хвилювалась перед державним екзаменом в університеті. Хоча ні, зараз набагато більше.

- Надіюсь в мене все вдасться, - намагаюсь себе заспокоїти.

- Анно, все буде добре. В будь якому разі ти не постраждаєш, - запевняє Володимир.

- Дякую вам за допомогу. Незнаю, що б я робила без вас.

Ми обіймаємось на прощання і Марта з Володимиром залишають мене одну. Важко мені буде заснути цієї ночі, але я постараюсь.