Читати книгу - "Не дивись мені в очі, Наталі Ліон"

Марта, якось швидко повертається, з дивним блиском в очах. Я нетерпляче чекаю на відповідь.

- Слухай сюди. Здається, твої підозри не безпідставні.

- Що ти дізналась? – перебиваю її.

- Не я. Але це не важливо, - продовжує Марта і вмощується на стільці. – Виявляється, наш Богданчик, в поліцію звернувся вже зі своїм медичним висновком. Тобто, судмедексперт робив заключення на основі папірця, якого видали йому в міській лікарні. А що це може означати?

- Лише те, що мерзотнику вдалося підкупити лікаря, а той в свою чергу написав, що потрібно, - доходжу до висновку я.

- Слухай, Ань, та ми з тобою справжня команда, - хіхікає Марта. – Тільки, якби ці наші підозри ще довести, ціни б нам не було.

Отож бо. Все зводиться до відсутності доказів.

- Твій опер, випадково, не казав, що з цим можна зробити, - цікавлюся на всякий випадок. Хотілося б вже якось діяти.

- Треба, щоб лікар сам це підтвердив. Але ж ми розуміємо, що він не буде так підставлятися. Білозерський йому мабуть добряче відбашляв за цю писанину, - припускає Марта.

І вона знову права. Треба щось вигадати, якось його розговорити.

- Треба його підкупити, - несподівано заявляю я.  Хоча з моїх вуст це звучить абсурдно.

- От тобі й на…Ти гадаєш, якщо відрахуєш йому кругленьку суму він все розкаже?  Ань, це смішно...

- Ти не правильно зрозуміла. Вірніше я не правильно сказала, - виправдовуюсь я. – План такий. Я заходжу в його кабінет, така вся в синцях, і починаю жалітися, який в мене чудовисько-чоловік, б’є мене і так далі, хочу засадити за грати мерзоту, а то життя від нього немає. Ну і пропоную гроші, а він мені папірець про важкі тілесні.

- Я тебе переб’ю,  на хвилиночку, - втручається в мою розповідь Марта. – Де ти візьмеш синці, і чому ти думаєш, що він купиться?

- От ти перебила мене і не вислухала до кінця, - обурююсь я. – Я скажу, що мені його порекомендував мій однокласник, Богдан Білозерський. А слідчий твій, вчіпить на мене камеру. Ми це все запишемо і продажний лікар його здасть, - завершую нарешті свою казку.

Марта сидить непорушно і навіть не кліпає. Знову я ошелешила її своєю геніальною ідеєю.

- Ну добре. Хай навіть так. – погоджується.  – Все таки, мене хвилюють твої синці.

- Та які там синці, Марто. Ти подивись на мене і на те, як я накульгую. Він і не повинен бачити мої синці. Від нього вимагається фальшива довідка. Яку я надіюсь отримати, - пояснюю більш доступніше.

- А ну тоді план – бомба! – вигукує вона і додає. – Тільки, я б дещо переробила його.

- Я вся в увазі, - намагаюсь виглядати серйозною.

- Білозерського краще не згадувати взагалі. Це може тільки викликати в лікаря лишні підозри, - зауважує вона. – Основне твоє завдання - підкупити його і відзняти це на камеру. Тоді ми зможемо його розговорити, наприклад шантажем. Але я, чомусь, дуже боюся за тебе. Раптом, щось піде не так?

- Чого там боятися, ми ж команда. Аби тільки твій Володимир нам допоміг.

Марта лише хитро посміхається.

- Це вже мій клопіт, подруго. Було б добре нам разом зібратися і все обговорити, - пропонує вона. Я відразу киваю погоджуючись.

Ми домовляємось  зустрітись в кафе неподалік від моєї квартири. Марта все ще бубонить про свої хвилювання, заражаючи мене. Здається, я теж починаю боятися.

Ми замовляємо три порції сирного супу в надії смачно поїсти.

Мартин бойфренд спізнюється після роботи, але ми чемно чекаємо.

Як тільки офіціант приносить наші замовлення в дверях з’являється кремезний чоловік років 30, який наближається до нашого столика. І тільки по посмішці Марти я розумію, що це і є її новий хлопець. Він зовсім не подібний до тих худорлявих витончених красунчиків, які постійно вертілися в її оточенні. Цей був високий, накачаний, від якого так і віяло силою. Справжній кремінь. Не красень з обкладинок, але приємної зовнішності чоловік.

Він підходить до нас, вітається і посміхається нахиляючись, щоб поцілувати Марту. Вони такі милі. Невже Марта розтопила серце цій горі м’язів?

Володимир сідає за стіл,  вона нас знайомить і коротко описує нашу ситуацію. Він уважно слухає і обіцяє щось вигадати. Далі ми в спокійній атмосфері доїдаємо наші замовлення, перекидаючись невинними фразами, які не стосуються справи. Втамувавши голод слідчий ділиться інформацією про чудо-лікаря, в якій лікарні він працює і як виглядає. Навіть не знаю звідки в нього фото цього поганця.

 Володимир, на диво спокійний і зосереджений. Спочатку я думала, що він лише посміється над нашим планом і все забракує. Але я помилилась. Він запевняє, що все буде гаразд, і спробувати варто, навіть якщо з цього нічого не вийде. Іншого виходу поки немає.

Операція по викриттю цього хабарника призначена на завтра. За словами слідчого, немає чого відтягувати, бо часу в нас зовсім мало. Тому, підготовку розпочинаємо прямо з вечора. Для зручності ми знову збираємось в мене на квартирі. Він пояснює, як себе поводити, що говорити. Якщо щось піде не так, слідчий буде поруч в машині. Таке враження, що ми озброєного до зубів злочинця хочемо впіймати. Хоча, він і є злочинець.