Читати книгу - "Кожною клітинкою тіла, Катерина Орлова"

Щойно за нами зачинилися двері у квартиру Рона і почулося клацання замка, мене опустили на підлогу, і я одразу ж відскочила на кілька кроків. Розвернулася, і мій погляд натрапив на міцно стиснуті щелепи і потемнілі очі. Я стиснула кулаки, намагаючись стримати лють, адже мама вчила, що це почуття не личить дівчині. Але в мене погано вийшло, бо Рон зруйнував мій вечір і мене саму. Від колишнього тріумфу і радості не залишилося й сліду. Я була зла насамперед на себе саму за те, як швидко здалася, варто було йому тільки почати поводитися, як неандерталець по відношенню до мене.

- Як ти смієш?! - викрикнула я, випускаючи на волю накопичені за останній місяць почуття.

- Ти - моя, роблю, що хочу, - спокійно вимовив Рон.

- Я перестала бути твоєю, щойно ти зачинив двері перед моїм носом. Тепер я з Тейлором.

Рон похитав головою.

- Ти помиляєшся. Завжди була моєю і завжди будеш, крихітко Мел.

- Не називай мене так! - крикнула і для переконливості стукнула босою ногою по підлозі. Цей неандерталець витягнув мене з квартири Джемми, навіть не спромігшись захопити моє взуття, яке я зняла на вході.

- Чому? - так само спокійно запитав він, і мене це розлютило ще сильніше.

- Тому що... тому що я не дозволяю.

- А йому дозволяєш? - проричав Рон, роблячи крок до мене і змушуючи мене відступити ще трохи.

- Не твоя справа, що я йому дозволяю, а що ні. Ти втратив право вимагати! - я знову перейшла на крик. - Я рушила далі!

- Ні хера ти не рушила, мала, - жорстко парирував Рон.

- Рушила! Ти вигнав мене, як жалюгідну собачку, з якою награвся! І тепер намагаєшся заявити свої права на мене. Йди до біса, Роне Моріс!

Я відчувала, як у носі защипало від сліз, що підступали, але не збиралася приносити йому таке задоволення.

- Ти, блядь, обдурила мене, Мел! Ти більше року брехала мені про стосунки Джемми з Калебом! - крикнув Рон, його голос звучав як гуркіт грому в тихій вітальні. - Я стільки разів запитував тебе про це, але ти брехала!

- Але їм добре разом, а ти б усе зіпсував! - Я обхопила себе руками, намагаючись захиститися від його потужної енергетики, яка трощила на дрібні друзки всю мою переконаність у власній правоті.

- Це не тобі вирішувати. Якого хріна ти мовчала, а, Мел? - прогримів він.

- Тому що Джемма попросила, - тихо вимовила я тремтячим голосом.

- Джемма попросила, га? - запитав він, роблячи ще крок до мене. Я залишилася стояти на місці, заморожена скандалом, які ненавиділа. - А якби він образив її? Якби, блядь, заподіяв біль, Мел? Ти б теж це приховувала?

- Ні, - промямлила я.

- Голосніше, Мел! - крикнув він, і я здригнулася. Мені знову ставало страшно поруч із ним.

- Ні, - повторила я так, щоб він почув.

-То якого хріна, мала? Невже цей ризик вартий невеликої сварки між вами з Джеммою? Ти б узяла на себе відповідальність, якби він розбив їй серце?

- Але ж не розбив.

- Мел! - гаркнув Рон так, що я підскочила. - Відкрий очі! Калеб розбив не одне серце. Через нього одна дівчина в університеті мало не наклала на себе руки, коли він нею награвся. - Я ахнула і прикрила рот долонею. - Ось чому я був проти! Я, блядь, не просто так поводився як мама-ведмедиця. Він мій друг, і я надто добре знаю його, тому хотів бути в курсі їхніх стосунків.

- Вибач, Роне, але я зберігала таємницю своєї подруги. І якби вона знову попросила мене про це, я б так і зробила. До того моменту, поки її здоров'ю і життю нічого не загрожує, я берегтиму її секрети.

- Блядь! - крикнув Рон, і встромив кулак у стіну поруч із собою, від чого там утворилася вм'ятина, а я відступила назад. - Я не хотів бути з тобою, - уже спокійніше вимовив він, від чого сльози, що скупчилися, потекли гарячими цівками по моїх щоках.

- Тоді чому був?! - вигукнула я, міцніше мнучи тканину сукні на боках. - Навіщо дозволив цьому статися, а потім випаруватися в одну мить?! Чому ти не думав про те, наскільки сильно буде розбите моє серце? Постав на моє місце Джемму, і ти біжиш розривати на шматки того, хто змушує її проронити хоч одну сльозинку. Але від мене ти пішов із легкістю, навіть не подумавши про те, що топчеш мої почуття своїми дурними черевиками! Ти за цей час жодного разу не подзвонив мені, не відповів на мої дзвінки та повідомлення! Чого ти хочеш від мене, Рональде? Чого? Ти? Хочеш?! - Я задихалася, вимовивши останнє слово.

Рон мовчав. Він склав руки на потилиці, зчепив їх у замок і міцно заплющив очі. Минула хвилина, дві, три, а він продовжував стояти на вході у вітальню, і мовчати. Я перемістила руки на свої плечі, наче укладаючи в клітку змучене серце, не даючи йому випасти й розбитися вщент біля ніг чоловіка зі спотвореним поняттям про турботу.

- Ми так до біса сильно не підходимо одне одному, - прошепотів Рон, і його слова відгукнулися луною в бідному розтерзаному м'язі, що ховається за моєю грудиною.

Я схлипнула, придушивши тремтячий вдих, і тихо рушила в бік дверей. Мені потрібно було якнайшвидше покинути це місце моєї скорботи, щоб встигнути зализати рани ще до того, як на мене накинеться бажання зробити що-небудь із собою, як колишня дівчина Калеба. Але не встигла я зробити й п'яти кроків, як мене схопили міцні руки і притиснули до стінки потужним тілом. Рон навис наді мною, а я повернула обличчя вбік, щоб не бачити його розлюченого погляду і міцно стиснутої щелепи. Мені хотілося розчинитися в задушливому повітрі, щоб припинити страждання, які роз'їдають ледь живу душу.

- Подивися на мене, - тихо попросив Рон. Я заплющила очі. - Крихітко, будь ласка, подивися на мене. - Я не ворухнулася і затамувала подих. - Блядь.

Рон знову вдарив по стіні, але тепер уже поруч із моєю головою. А наступної секунди його губи притулилися до моїх, мнучи м'яку шкіру і не даючи вдихнути. Уся лють і біль, які я в собі тримала, вирвалися назовні. Я схопила його за волосся, притягнувши ще ближче до себе, і відкрила рот, впускаючи гарячий язик. Ми цілувалися так, ніби хотіли заподіяти одне одному ще більше страждань. Рон обхопив мою талію і підняв мене догори, вдавлюючи в стіну своїм тілом, а мої ноги звично обвили його талію. Він так сильно втиснувся твердим членом у найніжніше місце на моєму тілі, що ставало боляче. Але я хотіла цього болю і всього, що він для мене приготував.