Читати книгу - "Мама для дракончика, Ліра Куміра"

- Хто ви? - І якщо раніше я не відчував хвиль Сили, що відходили від чоловіка, то тепер вони виразно пробивалися крізь майстерну маску.

- Таких, як я, колись називали "Ті, що бачать" або "Мандрівниками", але зараз немає точного визначення для моєї раси, - легка сумна посмішка прослизнула губами того, хто говорив, і я з недовірою витріщився на живу легенду перед собою.

- Нефілім... - здавалося б людська казка про грішних ангелів повністю перевернула справжнє призначення їхньої "подорожі" світами. Правда ретельно виверталася і перебріхувалася тисячоліттями, а зараз ніхто й не згадає справжню мету божественних посланців.

- Ну, так нас уже давно не називають, тим паче після земних легенд, - Дейсбі посміхнувся буквально на мить, після чого знову прийняв серйозний вираз обличчя, - рівновага цього світу в небезпеці, тому я тут. Так само, як тисячоліття тому на Діанії, нам довелося піти на деякі заходи, рятуючи населення планети від повного зникнення, - кожне його слово окремо сприймалося легко, але ціла картинка так і не лягала переді мною. Чогось не вистачало, немов найважливіший елемент пазла був відсутній.

- Але як пов'язані наші світи? - Поставив я своє головне запитання, хоча десятки інших продовжували кружляти в мене в голові, але навряд чи "Мандрівник" задовольнить мою цікавість повністю.

- Не це найголовніше. Принц... Він має повернутися. Але будь обережний, ворог набагато ближче, ніж ви всі вважаєте, і припини підозрювати тих, кому все життя довіряв, - а ось і сама причина затіяної розмови.

Маска або вірніше личина простої людини, солдата світової армії моментально повернулася на місце, і ось уже переді мною звичайний середньостатистичний командир невеликого загону елітних військових.

- Радий був побалакати, пане Веалірійський, вам варто поквапитися, - він махнув у мій бік рукою, і я відчув, як мій резерв наповнився по вінця всього за мить.

- Дякую, - прошепотів йому в спину, і одразу ж піднявся сам, прямуючи в бік застиглих в очікуванні магів. Схоже, поки ми розмовляли, хлопцям вдалося створити стабільний портал на Діанію. А тепер і я зможу спокійно перемістити нашу великовагову ношу.

Але питання стояло в іншому: навіщо "посланцям" нам допомагати? У чому їхня вигода і чи не помилився я, зробивши ставку на повернення Ірліана на батьківщину?