Читати книгу - "Тепер твоя. Книга перша, Єва Басіста"

Глава 13.2

Я ледь не до смерті боюся лікарів. Не знаю, але коли бачу людину у білому халаті, то немов паралізує. Утім найбільший страх маю перед стоматологами та гінекологами.

Тому похід до медичного закладу був для мене до чорта важким та неприємним. Тут сміюся зі себе, адже коли їхала до Липовського, то не так трясло, як сьогодні.

Але якось переживаю то все, і нині в руках тримаю рецепт на ліки, які тепер доведеться пити у найближчі чотири місяці.

Виходжу на вулицю, де мене чекає охоронець. Я попросила його залишитися тут,  а не йти зі мною. Все ж таки велика, а не маленька дівчинка.

Від учорашнього дня надворі залишається тільки похмура погода. На щастя, дощу нема, але у повітрі відчувається важка та прохолодна волога.

Сідаю на лавку та виймаю смартфон. Відкриваю листування з Олександром і пишу коротко:

- Питання вирішила. Я можу заїхати додому, щоб взяти деякі речі?

Відправляю та чекаю. Гіпнотизую очима телефон. Чекаю відповіді від чоловіка.

Десь п'ять хвилин туплюся в смартфон, як з'являється зелений значок, що говорить наступне - він у мережі.

Ледь не одразу читає та відписує.

- Ок.

- Дякую, - кидаю у відповідь та вимикаю телефон, який ховаю до сумки.

Переводжу погляд на гору жовтих листків, що лежать неподалік. Загалом на одну проблему тепер менше, але якщо дивитися на все уважно, то зараз їх фактично нема.

Моє життя тільки баламутить Липовський, але це тимчасово. Потім він навіки зникне, і я знайду роботу та все буде добре. Головне, щоб Валерій знову не викинув якусь дурню.

Із дому я беру не багато. Дві пари джинсів, светр, декілька футболок, білизну та інші речі, які можна буде носити за відсутності Липовського, бо ж не постійно мені сидіти в панчохах та пеньюарах.

Але вчора він плював на ту еротичну мішуру. Брав такою, якою я була.
Тілом прокочується тремтіння, а дихання зупиняється на декілька секунд. У голові виникає наступна фраза:

- Трапилося все дуже неочікувано, але мені було добре.

Це так. Я відчувала задоволення, не боялася дивитися йому в очі, обіймати та навіть відповідати… Але, на мою думку, все не правильно. Секс заради задоволення. Так не має бути.

Тепер зрозуміло чому лише на чотири місяці. Це, напевно, термін за який набридає дівка, бо за цей час її можна витрахати в різних можливих позах та досхочу намилуватися природними даними, а далі знову треба шукати нову.

Хмикаю та виходжу зі своєї кімнати. Стою на коридорі. Думаю, що мені ще взяти, але нічого не приходить до голови, а тому виходжу з квартири, зачиняю двері та йду до авто.

Майже через годину опиняюся у квартирі. Пакет із речами заношу до спальні, а після цього йду на кухню, де випиваю таблетку, виписану лікарем.

Я сідаю на стіл та дивлюся у вікно, а там виймаю смартфон. Зараз друга година дня. Треба до шостої привести себе до ладу, бо хто його знає, чи з'явиться сьогодні Олександр.

Тримаю смартфон у руках. Думаю його відкласти в сторону, але набираю номер Діани. Мені необхідно дуже серйозно поговорити з подругою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно