Читати книгу - "Гарантія на кохання, Tama Lisn"

Нік розлютив мене своєю витівкою. Ну треба ж, додумався вичитувати мене, як малу дитину. Я сам чудово знаю у що вляпався і чим це загрожує. Ще й ця Каміла, будь вона здорова. А найнеприємніше те, що Оля стала свідком усього цього лайна. Доведеться тепер якось з нею порозумітися, але, замість цього, не придумав нічого кращого, як напитися разом із тим самим Ніком. Що скажеш, справжній вчинок двох дорослих чоловіків. Особливо накотило після розмови із її подругами. Ольга така світла і ці її подружки так захоплено розпитували про все. Вона заслуговує на нормальні стосунки, справжню романтичну історію.

- Саня, ти знову завис. - Штовхнув мене Нік.

Ми сидимо в пабі, неподалік від мого офісу.

- Що?

- Налив кажу.

- Чому ти так проти Олі? - Допитуюсь у друга.

- Та нічого проти неї я не маю, але ви не підходите один одному. Подивися на неї й на себе. Адже тобі дівчата для чого потрібні?

- Для чого? - Насилу підійняв очі на співрозмовника. Воно й не дивно, третя пляшка як-не-як.

- Отож. Тобі ж дівчата так, щоб на одну ніч і забути. Ти наступного дня про них навіть не згадуєш, навіть імен не пам'ятаєш. І взагалі, чого ти так на неї запав? Чим вона тебе так зачепила? Ну так, гарна дівчина, але скільки в тебе їх було?

Нік правий. Усім моїм пасіям щось від мене було треба. Чого брехати – мені й самому від них потрібно було лише одне. Я і зараз не краще, поводжуся як худоба.

- Сам не знаю. - Почав виливати душу. - Як тільки побачив її й все. Думками постійно повертався лише до неї, але тоді я не знав чия вона донька, а коли ти приніс мені досьє, я зрозумів, що вона дочка Смирнова. Її батько, у звичайному житті, ніколи не підпустив би мене до неї. І всупереч цьому, я не зміг викинути її з голови.

- Між вами щось було вже?

- Це не твоя справа.

- Зрозуміло, значить не було. І це тебе ще більше заводить. - Сміється.

- Йди до біса. Скільки мені траплялося ось таких справжніх, га? Ти не розумієш, в ній є сила. Вона посміхається, коли хочеться кричати та плаче, коли щаслива. Вона бореться за те, у що вірить. У ній немає недоліків.

- О, брате, я не даремно хвилювався, тебе вже понесло.

- Ти не правий на рахунок неї.

- Щодо неї я не помилився, я помилився в тобі. Не думав, що ти так влип. Якщо для тебе це так важливо, то я вибачусь перед нею.

- Вона нам не пробачить.

- Якщо вона така чудова, як ти кажеш, то пробачить.

Ледь згадав, як ми вийшли з бару. Ольга вже має бути вдома, Платон відвіз її й повернувся по нас.

- Друже? - У машині знову штовхнув мене Нік.

- У?

- Вибач, що з Камілою все так вийшло.

- Це ти її покликав?

- Угу. Не думав, що ти приїдеш з Олею. Хотів відволікти тебе трохи.

- Дякую, але більше так не роби.

- Чесне братнє.

Звук будильника на моєму мобільному не дав мені проспати на роботу. Прокинувшись, помітив, що я дбайливо роздягнений і вкладений на диван. Прийняв душ і вийшов в одному рушнику на мокре тіло. Думав, що Оля ще спить, я не хотів бентежити її своїм зовнішнім виглядом.

- Добрий ранок. - Привітався і поцілував у скроню.

- Взагалі-то ти в рушникові. - Зауважила вона замість привітання.

- Можу зняти, якщо ти попросиш.

- Ти п'яний подобався мені більше.

- Можу напиватися хоч щовечора на радість тобі, але боюся, що зіп'юся.

- Потерплю тебе тверезим, тільки одягнися, прошу тебе.

- До речі, дякую, що не кинула у скрутну хвилину.

- Звертайся. Там у гостьовій спить твій друг-алкаш.

- Ми вдвох приїхали?

- Так.

- Якщо ти зі мною розмовляєш, то ми нічого не нашкодили. - Зробив висновок.

- Ти нічого не пам'ятаєш?

- Нічогісінько із того, що було вдома.

Я пішов у гардеробну одягатися й чув, як Оля скористалася моментом і проскочила до ванної кімнати. Одягнувся і пішов будити Микиту. Нік – міцний лось, уже прокинувся. Похмілля його, як і мене зовсім не мучить.

Повернувся до кімнати, щоб розповісти Олі про свої плани на день. Вона стояла біля шафи й вибирала одяг на день. До речі, стояла вона в халаті та з мокрим після душу волоссям. Побачивши мене слабо охнула, але обурюватись не стала.

- Які плани на сьогодні? - Почав розмову першим.

- Хочу поїхати до селища, де народилася Валерія. Потрібно знайти її родичів, батьків, брата чи сестру.

- Батьків у неї немає, і іншої близької рідні теж, наскільки мені відомо, але, маєш рацію, з людьми поспілкуватись варто. Тільки поїдемо по обіді, до того я буду зайнятий. - Відповів їй, а сам не можу відірвати очей від інтимної шовкової деталі, що лежить на полиці шафи.

Білизна персикового кольору так притягує мій погляд. Цікаво для кого воно, адже при мені таку красу дівчина не носить. Ховає своє тіло під безформними піжамами.