Читати книгу - "Більше не повертайся, Юлія Бонд"

На відміну від мене, Стельмах спокійний як удав. Склавши пальці в замок, кладе руки на стіл. Поглядом проникливим проходить по мені як хвиським ударом різки й мене це протвережує.

Навіщо я сказала про розлучення? Я ж не хочу насправді розлучитися. Мені просто прикро до печії, але розлучатися по-справжньому я не хочу. Софія ще маленька. Я боюся завдати їй психологічної травми, адже діти завжди тяжко переживають розлучення батьків.

– Асю, заспокойся. У тобі грає образа, я це розумію. І ще раз прошу вибачити за те, що забув за нашу річницю весілля.

Вставши з-за столу, чоловік підходить до мене і зупиняється за спиною. Руки кладе на плечі, намагається масажувати їх. А я напружена вся, сіпаюся як на голках.

Він схиляється до моєї голови та тихо на вухо, майже як дитині:

– Про розлучення не може бути й мови. В нас сім'я, Асю. Ви з дочкою мені дуже дорогі. А зараз ми переживаємо кризу сімейного життя, але вона обов'язково пройде і все буде гаразд.

– Криза буває через сім років, а ми одружені вже вісім, Леве. Ніяка це не криза, тобі просто на мене начхати.

Згрібаючи мене в оберемок, Лев стискає мої плечі так міцно, що мені стає важко дихати, але я не намагаюся вирватися. Мене бомбить від емоцій. Схлипую і відразу ж прикушую губу, щоб не плакати. Я обов'язково поплачу, але зроблю це наодинці, коли закриюсь у ванній кімнаті.

– У нас все добре. Асю, у тебе просто ПМС. Я щомісяця терплю твої закидони, але вони проходять. І ці пройдуть, – як мантру повторює Лев.

Тремтіння по всьому тілу. Подумки я продовжую вести діалог з чоловіком, дорікаючи йому в байдужості, але насправді ж тупо мовчу.

За кілька хвилин мене відпускає. Відчувши це, Лев розтискає лещата своїх рук на моїх плечах і мені стає трохи легше дихати.

– Заспокоїлася?

– Так, – встаю з-за столу й опиняюся повернутою до чоловіка обличчям.

Дивлюся на нього, підібгавши губи. Образу не приховати, та я не намагаюся цього зробити. Як там сказав Лев? Криза сімейного життя обов'язково пройде і все буде добре? Гаразд, я згодна ще трохи почекати, але тільки б знати, що це недаремно.