Читати книгу - "Кава на Різдво, Таня Мальована"

Ната на мене тільки здивовано дивилася, коли я чаклувала з інгредієнтами.

Молоко, трохи шоколадного сиропу та ванілі, какао, перебити в молочнику. Додати еспресо з горіховими нотками. Велику шапку збитих вершків та потерти шоколад.

Ще паралельно зробила ту каву про яку розповідала на першому побаченні з карамеллю, а зверху ще посипала дрібними горішками в цукрі.

Тож до дегустації вийшла трохи більше варіантів.

Дивлячись на моє щасливе обличчя та посмішку на майже всі тридцять два.

Ната тільки запитала:

— Це той самий?

Я ж тільки кивнула. Збираючи напої.

— Тоді чекаю запрошення на весілля, — прилетіло мені від веселої Нати.

— Обов'язково, — це вже відповів за мене мій вікінг.

Щось мені підказує, що весілля вийде грандіозним.

Як раніше людей на двісті та шатер з килимами тоді.  Посміхаючись своїм думкам, поставила напої перед Максимом та сіла чекати його реакції.

Мій вікінг з діловим видом дістав свої написи. Додав номери для кожного напою й почав куштувати.

Спочатку вершки, а потім й саму каву через соломинку. Ставив оцінку після кожної дії.

А я сиділа навпроти й намагалася не розсміятися в голос. Бо картина, що мені розгорталася була до того милою і він такий великий та серйозний чоловік. І так обережно з кожною чашкою.

Коли Максим виніс вердикт і дві кави опинилися у групі точно подобаються. Я не витримала й голосно засміялася.

— Я теж тебе кохаю, — підморгнув мені мій вікінг та, як не дивно, повернувся до своїх кавових напоїв.

Та почав активно поїдати шапочки з вершків.

— Хочу сказати, що смачніше цього хіба, що ти моя рудоволоса красуня. Й можливо стейк, — сказав де абсолютно спокійно, а я стала помідоркою тільки но зрозуміла весь сенс.

— Аню, поїхали додому. Без тебе було пусто й самотньо, а ще я зовсім не виспався, — подивився на мене Максим своїми кавовими очима з бісенятами.

А я тільки кивнула, розуміючи, що дуже-дуже хочу спати. І жодна кава не допоможе.