Читати книгу - "Кава на Різдво, Таня Мальована"

МАКСИМ.

Квартира зустріла мене пустотою. Це так незвично, що я один.

Не включаючи світла пройшов у вітальню та сів у крісло навпроти вікна.

У міському небі не видно жодної зірки. Тільки світло ліхтарів та знову падає сніг.

Все глибше пірнав у свої думки. Цей рік для мене багато чого змінив. Хвороба мами, яка минула. Навіть собі не можу описати те полегшення та радість, коли вона повідомила, що здорова.

Стосунки та розрив з Юлею, сам розумів, що відстань то перешкода.  Та напочатку мені лестило, що така дівчина зі мною, а потім тягнув і чекав моменту, щоб розійтися. Не хотілося робити це телефону.

А потім в моєму житті з’явилося сонечко. Від думки про Аню потеплішало в грудях, а рот сам простягнувся у посмішці.

Моя кохана дівчина.

Треба буде їй показати проєкт будинку, який я нарешті завершив. І навіть придбав земельну ділянку.

Річка недалеко та ліс, природа та затишок. Буде де з дітьми гуляти. Свіже повітря. Там ще є нова школа та садочок.

Ох щось мене понесло. Треба лягати спати, бо перед святкові дні будуть насиченими.

Але холодне ліжко здавалося занадто великим та пустим. Не заснув поки не отримав відповіді на своє повідомлення.

Нічого завтра заберу свою рудоволосу додому. І нікуди більше не відпущу.

Ранок видався не кращим. Тихий та пустий. Зрозумів, що мені дечого дуже сильно бракує.

Та поїхав не до Ані, даючи їй час побути з батьками.

Поїхав пробувати дещо нове для себе. Та вже уявляв, як на мене, після цього буде дивитися моя красуня.

З посмішкою поїхав засніженими вулицями міста.

АНЯ.

— Бос, ти скоро будеш? — почула я в слухавці стурбований голос Нат.

— Десь за пів години, а що? — збираючи закупи для кав’ярні запитала. А сама дивилася на нову різноколірну посипку на вершки й думала треба чи ні.

— Та все норм. Просто тут один дивак замовив все меню напоїв. Сидить з табличкою й виставляє оцінки. А я намагаюся зрозуміти, що він хоче таке з вершками та  сиропом, — пошепки розповіла мені Ната.

Посипку таки кинула у візок та поїхала на касу. Мій розум не вірив у те, що я почула, але є в мене один варіант. Чомусь серце підказує, що він абсолютно вірний.

— Скоро буду. Передай тому чоловікові, що той напій йому обов’язково зроблять тільки за пів години. І принеси йому чай зелений, краще з жасмином, — посміхаючись порадила своїй баристі.

Та поспішила до кав’ярні з усмішкою яка міцно приклеїлася до мого обличчя.

Вже підходячи до дверей я знала кого побачу. Але картина була більш масштабнішою.

Мій вікінг сидів за двома зсунутими столами де стояли всі кавові напої з меню кав’ярні. Вони були посортовані групами, але абсолютно незрозуміло для мене.

Бо коло чашки з класичним еспресо стояло фрапе, та лавандовий лате. А деякі були просто виставлені в ряд.

Мій вікінг саме сидів та куштував раф каву. Пізнала напій по малюнку зверху.

Він зробив ковток й майже одразу поставив оцінку.

Я так і застигла була на порозі роздивляючись цю картину. А в грудях тільки серце швидко-швидко забилося.

Помахала Нат, поставила пакет на найближче крісло, там же лишила верхній одяг. Та тихо сіла за столик поруч з Максимом. 

Він був абсолютно поглинений дегустацією, навіть мене не одразу помітив.

— Привіт, коханий!

Мій вікінг відірвався від чашки та сфокусувався на мені.

— Привіт моя кохана, — з неймовірною ніжністю пролунав його голос. А погляд поглинув мене хвилею тепла.

— А що ти робиш? — от чому мій голос звучить схвильовано.

— Вирішив спробувати щось нове й знайти саме мою каву, — широко посміхаючись розповідав мій вікінг.

— І як успіхи? — роздивляючись групки кави запитала.

— Ось дивись. Тут три категорії. О ці, — він вказав на групу з еспресо. — Точно ні, міцна кава то не моє. Оці, — Максим показав на чашки та стакани з не класичними напоями. Пізнала сирний капучино і лавандовий крем. — Це група може бути, але краще таки чай. І третя група, те що сподобалося найбільше, — він вказав на найменшу групу там стояло декілька чашок. Побачила класичний лате, раф каву та мокко.

Але я щасливо посміхалася. Не могла описати те тепло й ніжність, що розливалося у грудях від цього вчинку. Те з яким завзяттям Максим це робив. Пам’ятаючи, що каву він категорично відмовлявся пити в чистому вигляді.

— Я тебе кохаю, — сказала тихо та поцілувала свого вікінга. Чим на мить спантеличила його своєю активність. І доки він не затягнув мене далі у поцілунок, відсторонився й сказала:

— Я дещо придумала. Зараз приготую свою авторську каву, але з поправками, — й не чекаючи відповіді в стилі своєї білявої подруги випурхнула із за столу.

В мене є ідея, не знаю що з цього вийде, але каву з шоколадним молоком я ще не робила, тож спробую.