Читати книгу - "Homo Deus"

Якби ви скористалися машиною часу, щоб послати сучасного вченого до Стародавнього Єгипту, він не зміг би захопити владу, лише розкриваючи вигадки місцевих священиків і розповідаючи селянам про еволюцію, теорію відносності та квантову фізику. Звичайно, якби наш учений міг скористатися своїм знанням, щоб зробити кілька нарізних гвинтівок і гармат, він отримав би величезну перевагу над фараоном і крокодилом-богом Собеком. Однак, щоб видобути залізну руду, збудувати плавильні печі й виготовити порохову гармату, вченому потрібні були б зусилля багатьох селян, які б для цього тяжко працювали. Чи ви справді гадаєте, що він міг би надихнути їх, пояснюючи, що енергія, поділена на масу, дорівнює квадратові швидкості світла? Якщо ви справді так думаєте, ласкаво просимо приїхати до сучасного Афганістану чи Сирії й спробувати свої сили.

Дійсно потужні людські організації, — такі як Єгипет часів фараонів, європейські імперії й сучасна шкільна система, — не обов’язково далекоглядні. Більша частина їхньої влади базується на їхній здатності нав’язувати свої вигадані вірування слухняній реальності. У цьому ідея, наприклад, грошей. Уряд випускає нічого не варті шматки паперу, оголошує їх цінними й потім використовує для обчислення цінності всього іншого. Уряд має владу змушувати громадян платити податки цими шматками паперу, тож громадяни не мають іншого вибору, як брати до рук принаймні деякі з них. Унаслідок цього такі банкноти дійсно стають цінними; урядові посадовці утверджуються у своїх віруваннях, а позаяк уряд контролює випуск паперових грошей, то його влада зростає. Якщо хтось протестуватиме, що, мовляв, це ж просто нічого не варті шматки паперу, і поводитиметься, наче це справді лише папір, він навряд чи зайде далеко у своєму житті.

Те саме відбувається, коли освітня система проголошує, що випускні екзамени — найкращий метод оцінки студентів. Ця система має достатньо влади, щоб впливати на стандарти прийому студентів до вищих навчальних закладів і на стандарти прийому на роботу до урядових установ та приватного сектора. Тому студенти докладають усіх зусиль, щоб отримувати хороші оцінки. Бажані посади займають люди з високими оцінками, які, природно, підтримують ту систему, яка винесла їх на такий рівень. Той факт, що система освіти контролює вирішальні екзамени, дає їй ще більше влади й посилює її вплив на вищі навчальні заклади, урядові установи й ринок праці. Якщо хтось протестуватиме, мовляв, сертифікат про ступінь — це просто папірець, і відповідно поводитиметься, навряд чи він багато досягне у своєму житті.

Священні манускрипти діють так само. Релігійна верхівка проголошує, що священна книга містить відповіді на всі наші запитання. Вона тисне на суди, уряди й бізнес, домагаючись поведінки відповідно до того, як вимагає священна книга. Коли розумна людина читає священну книгу, а потім споглядає світ, вона розуміє, що дійсно щось у цьому є. «Манускрипти твердять, що треба платити десятину Богові, — і погляньте, усі платять. Манускрипти кажуть, що жінки нижчі за чоловіків і не можуть бути суддями й навіть свідчити в суді, — і ось, дійсно немає жінок-суддів, а суди відхиляють їхні свідчення. Манускрипти запевняють, що кожен, хто вивчає слово Боже, досягне в житті успіху, — і погляньте, усі хороші посади дійсно обіймають люди, які серцем засвоїли святу книгу».

Така особа, ясна річ, почне вивчати священну книгу, а позаяк вона мудра, то стане знавцем манускриптів і буде призначена на посаду судці. Коли вона стане суддею, то не дозволятиме жінкам свідчити в суді, а коли обиратиме свого наступника, то очевидно, що знайде когось, хто добре знає священну книгу. Якщо хто протестуватиме, мовляв, ця книга — просто папір, і відповідно поводитиметься, такий єретик навряд чи далеко просунеться у своєму житті.

Навіть коли манускрипти розповідають людям неправду про істинну природу реальності, вони однак зберігають свою владу тисячоліттями. Наприклад, біблійне сприйняття історії геть неправильне, однак воно змогло поширитися по всьому світу і багато мільйонів усе ще вірять у нього. Біблія нав’язала монотеїстичну теорію історії, стверджуючи, що світом керує одне всемогутнє божество, яке піклується найбільш за все про мене й мої справи. Якщо станеться щось добре, це має бути винагорода за мої хороші вчинки. А катастрофа, ясна річ, є покаранням за мої гріхи.

Тож стародавні євреї вірили, що, коли вони страждали від засухи або коли цар Вавилону Навуходоносор вторгся в Іудею й вигнав її людей, це явно були небесні покарання за їхні власні гріхи. А коли перський цар Кір переміг вавилонян і дав змогу євреям-вигнанцям повернутися додому й відбудувати Єрусалим, то Бог у своїй милості мав почути повні каяття молитви. Біблія не визнає ймовірності того, що, можливо, засуха була викликана виверженням вулкана на Філіппінах, що Навуходоносор вторгся, прагнучи задовольнити комерційні інтереси Вавилону, і що цар Кір мав свої політичні причини допомагати євреям. Відповідно Біблія не цікавиться чим завгодно для розуміння глобальної екології, економіки Вавилону чи політичної системи Персії.

Такий егоцентризм характерний для всіх людей у дитинстві. Діти всіх релігій і культур вважають, що вони — центр світу, а тому проявляють мало інтересу до умов і почуттів інших людей. Ось чому розлучення є таким травматичним для дітей. П’ятирічна дитина не може зрозуміти, що щось важливе відбувається з причин, не пов’язаних з нею. Скільки б матуся і татусь не говорили їй, що вони незалежні люди зі своїми власними проблемами й бажаннями і що вони розлучаються не через неї, — дитина не може сприйняти цього. Вона переконана, що все відбувається через неї. Більшість людей переростають ці дитячі ілюзії. Монотеїсти тримаються їх до самої смерті. Подібно до дитини, яка думає, що її батьки сваряться через неї, монотеїст переконаний, що перси б’ються з вавилонянами через нього.

Уже в біблійні часи деякі культури мали значно точніше сприйняття історії. Анімістичні й політеїстичні релігії змальовували світ як поле взаємодії численних різних сил, а не одного бога. Тому анімістам і політеїстам було легко прийняти, що багато подій не пов’язані зі мною чи з моїм улюбленим божеством і не є ані карою за гріхи, ані винагородою за хороші вчинки. Такі грецькі історики, як Геродот і Фукідід, а також китайські історики, наприклад Сима Цянь, розробили складні теорії історії, дуже подібні до наших сучасних поглядів. Вони пояснювали, що війни й революції вибухали через безліч політичних, соціальних та економічних чинників. Люди можуть стати жертвами війни без жодної провини з їхнього боку. Відповідно Геродот проявив великий інтерес до розуміння перської політики, а Сима Цянь приділив