read-books.club » Сучасна проза » Спустошення 📚 - Українською

Читати книгу - "Спустошення"

185
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Спустошення" автора Любомир Андрійович Дереш. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 48 49 50 ... 112
Перейти на сторінку:
говорячи, він витягує свої скручені в пташину лапу пальці, потрясаючи ними у повітрі, від чого його вигляд робиться ще більше хижим. — Для настоящего психоинженера не страшен никакой яд — он служит лишь источником дополнительной энергии его сознанию. Поэтому в психоинженерии можно есть мясо, употреблять алкоголь и не бояться никаких интоксикаций.

— Это, похоже, камень в мой огород, — засміявся Карманов. — Я как раз буквально пару дней назад осознал, что мне мясо и алкоголь противопоказаны. Впрочем, у каждого мастера свои причуды, верно?

Гуров, високий і широкоплечий пенсіонер у китайському спортивному костюмі, трохи сутулиться. Він невизначено гмикає і ворушить вусами. Я знаю, як йому незручно — Гуров насправді людина вкрай прямолінійна, як я вже встиг пересвідчитися, армійського складу розуму, однак оточення рідко трактує таку солдатську прямолінійність схвально, тож він, прецінь, обрав стратегію відмовчування. У більшості випадків замість того, щоби розплутувати складні дипломатичні вузли і петлі, він волів би їх рубати гордієвим мечем логіки, і в такому амплуа він бачиться мені значно красивішим. На те, що Карманов назвався «майстром», підносячи себе на один рівень із ним, шістдесятирічним чоловіком, який прожив життя, Гуров геть не реагує, з нього лише виривається нервове покашлювання, викликане, як розказав мені Слава, шкрябанням уламка кулі в грудях — тієї кулі, якою його було ранено під час штурму Останкіно.

Гуров гмикає.

— Когда я работал в лаборатории биоэлектроники, наш заведующий отделом был обязан постоянно решать принципиальные вопросы с военными, от которых мы тогда зависели. Он был очень интеллигентным человеком, глубоко изучал хатха-йогу, но в силу служебного положения должен был взять тяготы общения с военными на себя. Ну, а как там все вопросы решаются — это понятно. Через бутылку водки. И желательно не одну. После таких встреч нашего заместителя обычно приносили домой под двери квартиры, потому что самостоятельно передвигаться он уже не мог, и жена, которая уже была знакома с процедурой, просила занести его в ванную. Там его прямо в одежде укладывали в пустую ванну, и он начинал делать йоговские дыхательные упражнения. Где-то минут через сорок или через час он уже мог сам выйти с ванной практически трезвым. Интересно, что на теле у него после этого проступала красная пигментация по ходу движения меридианов — как в книге по иглоукалыванию, можно было сверять. Только линии были не прямые, а извивистые, как русла рек.

— Невероятно, — каже Карманов, сперши підборіддя на кулак. — Федоре, а ти що будеш?

— Будь ласка, червоного вина.

— У меня есть отличное красное, недавно купленное. Вполне демократичное, «Кот-дю-Рон» две тысячи пятого. А после ужина можно попробовать что-то более изысканное. Пожалуйста, рассаживайтесь. Я попросил ребят приготовить что-то вкусное. На закуску они обещали утиный жульен. А, кстати вот и он... Спасибо, Сережа, мне только овощи бризе, а гостям — все, как положено. Я не знаю, Борис, как вы относитесь к аспарагусу, но в сливочном соусе — это нечто божественное. Моя жена без ума от него.

— Похоже, пришло время узнать, что это такое, — гмикає Гуров.

Хлопці розливають горілку, вино і крижану воду.

— За зустріч двох світів, — заговоривши українською, підіймає бокал з водою Карманов.

За кілька хвилин нам приносять гаряче — тарілки з вершковим супом-пюре з лисичками, картопляне пюре і дичину, і при столі не виникає причини впадати у незручну мовчанку — тиша переривається лише дружніми проханнями про хліб, базилікову олію і сирну нарізку. Від вершкового супу з лисичками віє сосновим лісом, мохом і холодними північними узбережжями. Я почуваюся так, наче суп — це сауна, яка діє зсередини, і своїм жаром вона знімає всередині мене всю напругу, що накопичилася за останні два дні. На чолі виступає дрібний піт, і мені стає страшенно затишно.

Коли тарелі порожніють, Карманов бере до рук карафку з горілкою і пропонує:

— Может, переместимся ближе к огню?

У затишному світлі холу під звуки італійської опери ми переміщаємося на крісла ближче до каміна.

— А что это? — Гуров, побачивши щось у куті холу, раптом підіймається, і на обличчі у нього з’являється недовірлива радісна усмішка. Мабуть, для нього, як і для мене, сьогоднішній візит — це теж своєрідний атракціон, який не щодня є нагода бачити.

— А, это М-16. — каже Карманов. — Сейчас покажу вам ближе. Подарок от моих партнеров с Никарагуа.

— Специально покрыт серебром? Любопытно, — Гуров напрочуд професійно скинув гвинтівку і прицілився, приставивши її до плеча.

— Да. Но рабочий, надо сказать. Если бы уже не было так поздно, можно было бы пойти в лес, пострелять, — каже Карманов. — Для вас, Борис, я подозреваю, важно ощутить оружие именно в действии.

— Кгм, да, оружие — моя слабость, — погодився Борис Олегович, повертаючи штурмовик Карманову.

— Борис, вы упомянули, что работали в лаборатории биоэлектроники? Насколько я знаю, подобные заведения обычно были закрытого типа, и попасть туда было не так просто.

— Кгм, мне посчастливилось поработать по крайней мере в пяти таких фантастических лабораториях.

— А что за задачи ставились перед вами?

— Самые разные. В целом, это были исследования, связанные с управлением сознанием.

Карманов мовчить, серйозний, сперши білу, як сніг, голову на кілька пальців.

— Каким вы видите будущее, Борис?

— Здесь все довольно прозрачно. Тот кризис, в котором сейчас находится мир, описан в писаниях как «конец времен». Это видно во всем. Мы стремительно приближаемся к точке невозврата. Некоторые эксперты говорят, что она уже на самом деле пройдена. В частности, тот же Грозовский считает, что точка невозврата была пройдена в 2008-м году. Еще можно было избежать того, чтобы мир не ушел в хаос. Но сейчас, видимо, это неизбежно, и процессы уже запущены. Так что, если не предпринять нечто из ряда вон выходящее, впереди нас ждут очень смутные времена.

— У вас есть предложения?

— Если попытаться отсечь некоторую историческую инерцию, в которой мы все сейчас живем, можно сделать технологический рывок. Сейчас время Большого перехода, и если мы выживем в нем, то победитель, можно сказать, получит все. Просто нужно делать ставку не на саму систему, а на изменение человека — восстановление в человеке тех качеств, которые были утеряны в течение двадцатого века, и превращение его в некое более высокое существо — в сверхчеловека, который по отношению к собственному сознанию является уже не рабом, а хозяином. Но я вижу это возможным только с помощью пробуждения воли.

— Воли к чему?

— Речь идет не о конкретной наполненности воли, а о воле как

1 ... 48 49 50 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спустошення», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Спустошення"