Читати книгу - "Заручниця для мажора, Деріка Лонг"

— Ти втомилась через свої роздуми, тобі потрібно відпочити.

Якби він ще розумів, що всі проблеми виникли через нього.

Хоча…

Ревність Макара в цьому винна, Стас не переходив мої особисті кордони, і не заважав нашому особистому життю.

— Зателефонуй Катькі, щось її дуже довго немає дома, можливо щось сталось. — закриваю двері в кімнату, щоб хлопець залишився в залі та прямую до ліжка. — На добраніч ! — гукаю дуже голосно, щоб він почув.

Можливо прийде час, коли я захочу з кимось розмовляти, але не сьогодні.

Завтра мені потрібно поїхати до офісу Макара, щоб поговорити з ним і дізнатись, причину нашого розставання.

*****

Макар

Божевільна подруга Мілани, навіщо тільки лізти до мене ? Вона напевно мріяла про закінчення наших відносин.

Мене турбує вибір Мілани, чому вона обрала якогось дивного таксиста, чи серце їй підказало чи це все гра…

Але скоріш за все, покохала його, відчула в ньому свою слабкість, а в мені розчарування.

Чому так ?

Їду темною, спустошеною трасою, на годиннику 03:00  ночі, дивно, що машин взагалі немає.

Відчуття чужини, самотності та приреченості заповнює моє тіло, мені зовсім не хочеться додому, єдине що не вистачає поряд Сема.

Лежу на ліжку, поряд знаходиться мій вірний друг, який гризе свою улюблену іграшку.

— Потрібно їхати з цього міста, з цього маєтку. Хоча б на деякий час, щоб охолонути від почуттів. — вдихаю повітря. — Потрібно повідомити своїх колег по роботі, що їду на двох тижневу командировку. Можливо життя в іншому місті, змінить мене на краще.

Хоч вже майже 5 годин ранку, але я пишу повідомлення секретарці про свої майбутні справи та плани, попереджую, що не зʼявлюсь на роботі.

В офісі достатньо мудрих спеціалістів, які справляться і без моєї допомоги.

*****

Мілана

Ранок…

Я більше не чекаю будильника, щоб прокинутись, мене будить промінь сонця, який торкається мого обличчя через вікно.

Катя спить, напевно весело час провела з своєю подругою, Стас вчора ввечері поїхав додому, щоб не заважати нам — дівчатам.

Мені потрібно до офісу, щоб зустріти Макара, але ще дуже рано, тож заварюю собі гарячу, міцну каву, щоб набратись енергії та впевненості.

— Його сьогодні не буде, ні завтра, ні післязавтра, Мілано. Він поїхав в командировку, а ви що посварились ? — голос секретарки стривожений, а погляд незрозумілий, вона не розуміє, що відбувається.

Назавжди…

Перше, що пролунало в моїй голові.

Ми навіть не встигли нормально поговорити.

— Ммм. Я зрозуміла, так ми трішки посварились. А в яке він місто поїхав ?

— Ця інформація, мені на жаль не відома.  — відповідає.

*****

Розумію, що можливо він ще не поїхав з нашого міста, тож викликаю таксі до його будинку.

— Семчик, Макар як я за вами скучила. — шепочу.

Підходжу до воріт, і намагаюся їх відчинити, але все дарма.

Замок замкнений, і вдома нікого немає.

Телефоную до свого колишнього хлопця, не відповідає, не те що не приймає дзвінок.

В нього навіть телефон вимкнений, підозрюю, що він мене заблокував, і не хоче чути мій голос.

Як саме правильно дивитись на цю ситуацію?

Відпустити чи намагатись знайти Макара?

Але якщо хлопець не робить жодних кроків для вирішення конфліктної ситуації, можливо потрібно його відпустити? Він навіть не пояснив свої дії, не запитав про мої переживання та почуття, можливо для нього наше кохання не важливе.

З засмученими очима та зів‘ялим, мов квітка, настроєм — я повернулась додому до подруги. Потрібно шукати нове житло, щоб не заважати Катькі.

— Де була ? — подружка зупиняється біля дверей в коридорі та не дає мені пройти далі. — Ну що мовчиш, ти де знаходилась ?

Навіщо до мене так говорити, до того ж таким неприємним тоном голосу.

— Ти не виспалась чи що ? Шукала Макара, хотіла владнати наші відносини.

Як начебто маю перед нею відчитуватись, чи вона вважає, що якщо я в неї гостюю 2 дні, то тепер маю попереджувати про кожен свій крок та шорох.

— Нащо ти його взагалі турбуєш ? Невже не розумієш, що йому настільки все одно, що навіть не захотів вигадати причину вашого розставання ? Написав аби яке повідомлення, і більше не з‘являвся в твоєму житті.

Її слова обпалюють мені серце, намагаюсь шукати в них брехню, але Катя все вірно говорить. Макар справді вчинив байдужо за зверхньо по відношенню до мене.

— Відпусти Мілась, нехай ти знайдеш справжню любов. Потрібно уважніше дивитись, можливо вона вже поряд.

Розмова близької подруги потеплішала, я відчула їі турботу та підтримка.

Катя права,  мені потрібно жити далі, без тяганини почуттів та минулого, яке заважає мені вдихнути свіжого повітря.

— Дякую моя люба за поради. — обережно обіймаю та притягую її до свого серця.

— Ходімо в ресторан сьогодні, набридло вдома сидіти.

— Ти ж вчора весь вечір провели на поседеньках, тобі мало ? — сміюсь.

Подружка задумалась, ніби відійшла від реальності та полинула в думки.

— Не весело вчора було. — з ухмилкою на обличчі відповіла.

— Чому так ?

— Компанія була доволі різка, але Соломії сподобався один чоловік, щоправда він на років 20 доросліший за неї.

Років 20....

Одразу ж після слів Каті, перед моїми холодними очима, з‘явився Михайло Миколайович, який ще рік тому назад, намагався мені зруйнувати життя та викрасти мене в свої руки, не отримавши на те, дозволу.

Жах, по іншому і не сказати.

Макар ризикував життям, щоб не відпустити своє кохання, то що зараз змінилось.

— Ти тут ? — махає рукою перед моїм обличчям. — Ні, так не буде, ми точно йдемо в кафе.

Обережно чіпає моє волосся, а потім прямує в свою кімнату.

*****

Катерина

Як же довго вона збирається, це Макар чекав її, поки вони були у відносинах, чи вона з мене знущається.

— Мілано, сонечко, тобі ще довго? — гукаю, ледве виходить бути дружелюбною, а насправді хочеться отримати її колишнього хлопця, а подружку відати свому бідному братику, який ніяк не може зацікавити її.