read-books.club » Жіночий роман » Заручниця для мажора, Деріка Лонг 📚 - Українською

Читати книгу - "Заручниця для мажора, Деріка Лонг"

58
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Заручниця для мажора" автора Деріка Лонг. Жанр книги: Жіночий роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Заручниця для мажора, Деріка Лонг» була написана автором - Деріка Лонг, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Жіночий роман".
Поділитися книгою "Заручниця для мажора, Деріка Лонг" в соціальних мережах: 
Мілана - палка шатенка з перчинкою, цього року закінчила економічний університет. Щоб вдало використати, свої набутті знання, тато пропонує їй влаштуватись в одну із найвпливовіших компаній країни, для цього він усіма силами, намагався дістати для своєї донечки, місце для роботи. Але хто ж знав, що невдале знайомство з самовпевненим заступником архітектурної компанії, зруйнує всі плани молодої дівчини. Макар, саме той хлопець, який має все: гроші, свободу, самовпевненість і гаряче серце. Що вийде з цієї історії? Адже Мілана має стійкий характер, який не дозволить, якомусь нахабномному «мажору» втрутитись в її життя… Чи все-таки дозволить? Оновлення кожного дня

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 75
Перейти на сторінку:
Глава 1

Мілана

Сьогодні для мене відповідальний та важливий день. Одягнула червону сукню, підбори на шпильці, щоб точно взяли на роботу. Але й не забуваю, про свій диплом з відзнакою, який я отримала цього літа, за старанне  навчання в університеті. Ну нарешті, стільки сил і часу витратила, а ніхто навіть не похвалив…

-Доню, швидше збирайся. Ще не вистачало, щоб на співбесіду запізнилась.- доносився гучний голос мами, з їншої кімнати.

-Та йду я, не потрібно мене відволікати, ось дофарбую свої пухкі губи, улюбленою помадою, і буду прямувати на співбесіду.

-Ніхто на твою помаду дивитися не буде, головне твої знання. Я ж сподіваюсь, ти не просто так ходила на навчання, щоб з подругами час провести.- тато завжди з своїми непотрібними розмовами. І чому взагалі до мене в кімнату заходити, і повчати мене, як правильно жити.

-Все татусь, я поспішаю, мені ще таксі потрібно викликати. Хоча, я ще каву встигну замовити в невеличкій кавʼярні, яка знаходиться дорогою до офісу.

-Доня, ти красуня - вже і мама прийшла в мою кімнату, тут що в мене місце для незапланованих зустрічей?

Батьки глянули на мене, посміхнулись і побажали удачі. Звісно, вона мені дуже знадобиться.

******

—Яка ж дурна ідея мені  прийшла в голову… Обурена своїми діями я йшла з кавою в руках. На підборах та ще й в такому незручному платті. Потрібно було одразу біля дому викликати таксі, а тепер незрозуміло де його потрібно чекати.

Дійшовши до пішохідного переходу, роблю крок щоб перейти на інший бік дороги. Як раптом…

-Куди ти йдеш?- кричить мені з машини якийсь чоловік - не бачиш, що на світлофорі червоний горить?

Та де він взагалі червоний побачив, якщо зараз зелене світло. Не слухаючи його дивні претензії, не зважаю на нього увагу і переходжу дорогу. Дивний якийсь, думає що в нього вдасться зіпсувати мені настрій, то він вже зіпсований і без його незрозумілого крику.

Дістаю телефон з моєї маленької сумочки, щоб зателефонувати в таксі. Каву майже допила, ще й сьогодні як на зло, без молока. А я таку, терпіти не можу, гірка і зовсім не смачна.

Чекаю автомобіль, щоб швидше дістатись до офісу, в який я так поспішаю. І бачу перед очима, той самий мерседес, з якого мені ще хвилин 5 тому назад, доносився чоловічий голос.

-Дівчино - відкриваючи вікно в машині, промовляє  молодий хлопець, і хитрими очима оглядає мене знизу до голови - хоч ви і не дотримуєтесь правил дорожнього руху, і не уважні на дорозі, але я пропоную ваз підвезти, в те місце куди ви так завзято прямували, що аж не помітили мій мерседес.

Який наглий, з чого він взагалі вирішив, що я сяду до нього в машину…

-Не потрібно, я чекаю таксі. Їдьте своєю дорогою, ваша допомога мене не цікавить.

-Ти убер замовляла?

Дивлюсь на нього круглими очима.

-Таксі як називається? Що ти дивишся на мене перелякано і мовчиш?- поправляючи своє темно-каштанове волосся, він підморгує до мене. Яке йому взагалі діло, яку назву має таксі.

-Так, «Убер»- відповідаю, щоб якомога швидше відстав від мене і поїхав геть.

Надокучливий парубок в ту ж хвилину комусь телефонує, і починає розмовляти по телефону.

Розумію, що автомобіль, який я замовила дуже довгий час не приїжджає, в потрібне місце. На годиннику вже майже 10 ранку, а я ще досі не прийшла на співбесіду. І хлопець цей нікуди не їде, можливо, погодитись з його пропозицію…

-Ну добре, тоді дівчино з впертим характером, дякую за коротку розмову… Його вуста так нахабно усміхаються, що він починає мене дратувати - Останній раз запитую, тобі потрібна допомога? Я підвезу тебе до потрібного місця.

Ну що ж це? Моя впертість тут ні до чого, я реально запізнилась, і тепер не знаю, що й думати. Тому неочікувано для себе, швидким кроком підходжу до дверей чорного, мов ніч, мерседесу і сідаю в машину до незнайомця. Говорю йому потрібну адресу, і бачу як вираз його обличчя, зміняється в ту ж секунду. Розправляє плечі, самовпевнено і з ухмилкою дивиться мені в очі.

-Я Макар - не хочу я з ним знайомитись, мені на співбесіду потрібно… Він марнує мій час.

-Мілана мене звуть, - незадоволеним тоном голосу відповідаю. - мені дуже швидко потрібно в те місце, про яке я тебе повідомила.

Макар нічого не відповідає, і ми в тиші їдемо до офісу…

Виходжу з автомобіля, і бачу перед собою панорамні, прозорі вікна, підіймаю догори очі, і не можу порахувати кількість поверхів…

Нарешті, я майже дійшла до кабінету, в якому сьогодні, напевно, мене не візьмуть на роботу.

Кожане, чорне крісло, пуста кімната, ні кого з людей немає.

-Що ж Міланко, вітаю тебе, ти втратила можливість працювати в одному із найкращих офісів нашого міста, та що там міста… Ця архітектурна компанія, найвпливовіша з усіх, які тільки є в нашій країні - пошепки, бурмочу собі під ніс і сідаю на диван, щоб розглянути свої подальші дії.

-Добрий день, ви звісно запізнились, але все ж таки, я дам вам можливість мене здивувати.

І що я бачу перед собою? Правильніше сказати, кого саме я бачу перед собою. Це той мужчина, який довіз мене до призначеного місця. Макар, чи як його звуть?

-Що ти тут робиш?

-Мілана, я хотів запитати в тебе це саме питання, але ти мене випередила. Ну що я можу сказати… - починає монотонно ходити по кабінету, та робити вигляд, що в чомусь знається. - місце прибиральниці в нашій компанії вільне, тож завтра о 8 ранку, чекаю тебе на роботі.

-Яка прибиральниця, що ти говориш? Я економіст з вищою освітою… - не можу втримати себе, щоб не влаштувати скандал - і взагалі, хто ти такий, Макар, щоб вирішувати на яку посаду мене приймати?

-Заступник компанії.. І сьогодні, саме я повинен провести з тобою співбесіду, а якби ти одразу погодилась на мою пропозицію, сісти до мене в машину, вже була б влаштована на роботу, економістом. Тож впертість, красуне, не завжди приносить вдачу.

-Дурень! - попрямувала до вихіду з кабінету. Ще якийсь самозакоханий парубок, буде ставити мені дивні умови.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заручниця для мажора, Деріка Лонг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Заручниця для мажора, Деріка Лонг"