Читати книгу - "Втікачка з Сутінкового світу-4, Марина Сніжна"

Одразу ж знову накинулася, повиснувши у демона на шиї. Асдус підхопив мене і міцно притис до себе. Навіть не дивлячись, я відчувала його самовдоволену посмішку.

– Ти як мене знайшов? – нарешті, запитала, відпускаючи його.

– Ти недооцінюєш визначні магічні здібності Асдусціаса Дарнадара, – демон випнув груди.

– А якщо серйозно? – хмикнула я скептично.

– Магічний маячок, – не став далі тягнути інтригу рудий. – Я його на твій плащ причепив. І раніше б з’явився. Тільки підхожих для вселення людей з тобою поряд не було. Я відчував лише, що ти жива. Але подробиці побачити не міг.

– А підхожа людина – це обов’язково рудий хлопець? – уїдливо запитала я.

– Та це якось випадково вийшло, – Асдус посміхнувся, торкаючись волосся. Але одразу ж посерйознішав: – Ти як взагалі зв’язалася з Воїном Світлого бога?

– Саме якось вийшло, – зніяковіла я і відвела очі. – Я як з переходу вийшла, одразу на нього наткнулася.

Боязко поглянула на демона, чекаючи цілого потоку нотацій. Мовляв, я ж тебе попереджав, що не слід було залишати Сутінковий світ! Але Асдус вдовольнився коротким:

– Що і треба було довести! Саму тебе нікуди відпускати не можна. У Ербіна точно серцевий напад станеться, коли дізнається про твої пригоди. Він після того, як ти пішла, і так місця собі не знаходить.

– Не розповідай про це Ербіну, – я важко засопіла. – Не треба йому ще й за мене хвилюватися.

– А з приводу кого він ще має хвилюватися? – ухопився за мою обмовку Асдус і обережно додав: – Ти щось знаєш про Еннія?

Я кивнула на підтвердження його сьогоднішньої проникливості.

– Не знаю, яким чином, але я побачила, що у нього розпочалася остання стадія переродження. Це було кілька днів тому. Я бачила, як він остаточно перетворився на вампіра. А потім Володар наказав Гілері відвезти його з Кривавого Притулку в інше місце.

– Це ж треба, ти вже говориш про мого братика без ворожості, – простягнув Асдус, допитливо вивчаючи моє обличчя. – Я чогось не знаю?

Я одразу відчула, як до щік приливає кров. Самій би знати, що зі мною відбувається! І чому раптом усе, що було в мене з Еннієм, втратило настільки сильне значення. Так, все ще було неприємно. Прикро, що зі мною вчинили так бридко. Але гострота відчуттів зникла. І щось підказувало, що це пов’язано з тими дивними емоціями, що викликає в мене Воїн.

– Ні, просто я не хочу ні на кого тримати зла, – спробувала викрутитися я. – Нехай Енній живе власним життям.

– Навіть не спитаєш, де саме він зараз?

Асдус продовжував пильно вдивлятися в моє обличчя, чим сильно бентежив. І що тільки намагається побачити, зараза руда?

Я знизала плечима.

– У моєму видінні Гілера його збиралася відвезти до якогось старого укриття, що належить клану.

– Так і є. І Енній не був від цього в захваті. Там, напевно, справжня нудьга! Якесь задуп’я поблизу диких земель.

– Це краще, ніж… – я прикусила язика, розуміючи, що Асдусу було б неприємно почути про інший кінець для його брата.

Демон спохмурнів. Щоб перевести його думки в інше річище, я запитала:

– А ти можеш до ладу пояснити, як відбувається це ваше демонське вселення?

– Я можу переселяти своє астральне тіло у підхожу людину, – копіюючи тон Ербіна, коли він подавав нам інформацію, заговорив Асдус. – Спочатку треба налаштуватися на цей світ, ніби простягаючи до нього частину себе. До того, як знаходиш підхожу людину, ти позбавлений можливості бачити, чути чи сприймати щось іще тут, крім відлуння чужих енергій. Але якщо знаходиш те, що потрібно, занурюєшся в живе тіло і встановлюєш більш міцний зв’язок з цим світом. Можна і не виявляти свою присутність, а залишатися стороннім спостерігачем. Тоді навіть Воїн Світлого бога тебе не вчує. Але варто задіяти якусь зі своїх здібностей чи взяти контроль за тілом, як це можна відчути.

– Отже, ти мене чув, коли я тобі призначала зустріч? То чому ніяк цього не показав? Хоч би на мить проявився!

– Ну, я ж не повний ідіот свідомо проявлятися поряд з Воїном Світлого бога! – знизав плечима Асдус і поспішив додати, щоб я раптом не запідозрила, що він боїться: – Якби він про щось здогадався, міг би влаштувати ритуал вигнання. А тоді невідомо, коли б я знайшов нове підхоже тіло. За тобою ж, схоже, потрібно постійно пильнувати.

– І зовсім не потрібно! – з запалом заперечила я, образившись на поблажливий тон. – Сама якось до цього виплутувалася.

– Хіба що «якось», – хмикнув Асдус. – А тепер розповідай подробиці! Кріспіна теж за тебе переживає. Просила довідатися і розповісти їй, як у тебе справи.

Я розпливлася в посмішці при згадці про подругу і новий доказ того, наскільки для демона важливі почуття цієї дівчини.

Ми притулилися до огорожі, влаштувавшись зручніше, і я приготувалася розповідати. Звісно, особисте вирішила пропускати. Нічого давати Асдусу привід думати про нас с Діором щось сороміцьке. І так дивиться з підозрою.

– Воїн взагалі опинився біля переходу випадково, – почала я. – У місцевому лісі з’явилася зграя перевертнів. Ось його і направили сюди її позбутися.