Читати книгу - "Ігри Немезиди, Джеймс С. А. Корі"

близько двадцяти кілометрів у прогоні. Тут, у цій групі, було стільки маси, що завиграшки можна сховати корабель від радарів, а високе місцеве альбедо легко плутало результати спроб розшукувати там кораблі за допомогою телескопа. Таки інтригувала ця локація, та ще й як! Якщо радикали ОПА й справді гуртували кораблі для піратських нальотів на колоністські транспорти, то внутрішній Пояс міг правити їм за некепський відстійник. А вони ж зовсім недавно були спробували напасти на Землю. Та спроба зазнала провалу, однак це не означало, ніби поясано-радикали не планували нових наскоків. Захований у внутрішньому кільці гурт викрадених кораблів міг достеменно стати першим кроком до наступної зухвалої спроби.

Від нинішнього місця розташування станції Тайко до астероїдів Хунгарії була далеченька відстань. Та й готового корабля не мав Голден напохваті. Але ж це так близько до Марса, а там нині перебуває Алекс... Якби пілот мав доступ до якогось корабля, то це ж недовга мандра: скоч туди та й глянь, чи «Пау Кант» досі там при­швартований — прип’ятий до тієї скелі й увесь затемнений? І чи його прикмети не збігаються, часом, з характеристиками котрого-небудь із Монічиних кораблів? І цікаво, як відреагував би на таке Фред...

Голден поклав свій термінал на стіл, записав під потрібним кутом своє обличчя й наговорив таке повідомлення: «Алексе! Привіт! Сподіваюся, в тебе там усе гаразд і що й Боббі, нівроку їй, здорова. Ну, тут я зачепився за справу з пропащими кораблями. І є одна заковика — заковичилась за 434 Хунгарії. Чи не міг би ти зафрахтувати якийсь кораблик? Оренду можеш вільно сплатити з мого рахунку. Тож я хотів би, щоб ти скочив та й глянув, чи й досі стирчить там корабель, що зветься “Пау Кант”? Припаркований і не світиться... Особливі його ознаки на транспондерному коді, який додаю до цього повідомлення».

Увів до файлу всю наявну в нього інформацію про «Пау», а також запис марсіянського контролю про його останнє місце перебування. Звісно, з таким скупим матеріалом не дуже розженешся, та й відчувалося: попереду ще купа роботи, але ж Алекс залюбки політає, а Голден залюбки оплатить видатки... тож нічого потерпати, бо для Алекса то ніяка не труднація.

Він добре усвідомлював: отриманий завдяки цьому скромному початковому здобутку приплив енергії недовго протриває, але ж так хотілося з кимось поділитися цим успіхом, та й спати не хотілось, то він і зателефонував Моніці. Набрав її голосову пошту. Залишив їй прохання обізватися до нього, проковтнув рештки своєї такої холодної та несмачної локшини й моментально провалився в сон на своїй канапі.

Вранці зміркував, що зараз йому не випадає лагодити «Росинанта», і з’ясував, що Моніка так і не обізвалась, то знову зателефонував їй. Відповіді знов не було. Поспішаючи на сніданок, подзвонив у двері її помешкання, але й там її не було. Ну, розсердилася на нього трохи, одначе він був певен: Моніка не могла зацурати всю ту справу з пощезлими кораблями так просто, нічого йому не сказавши. То він зробив ще один, офіційний дзвінок.

— Служба безпеки Тайко, — озвався молодечий чоловічий голос.

— Привіт, це Джим Голден турбує! Хочу мати довідку про одну гостю, журналістку Моніку Стюарт. Чи відлетіла вона зі станції?

— Секундочку. Ні. Записи свідчать: вона все ще на борту. Її апартаменти...

— Та я, власне, й стою під її дверми, а вона не озивається — ні голосу не подає, ні по терміналу...

— Мої записи свідчать, що її термінал не сполучено з мережею Тайко ще від учорашнього ранку.

— Отакої, — видихнув Голден, понуро задивившись на її двері. Тиша потойбіч дверей набула зловіщого сенсу. Що як вони вирішать позбутися того хлопця зі світлом? Тож він — не єдиний, хто підпадає під таке визначення.

— То що ж: вона за вчора навіть жодного сандвіча не купила? Щось тут зле...

— Надіслати команду?

— Прошу, зробіть це!

Чекаючи на команду місцевої служби безпеки й дивлячись, як ті відкривають її двері, Голден потерпав, чи не сталося найгірше. І він не дуже й помилився. Охорона методично обстежила всі кімнати. Одежа, особисті речі Моніки були розкидані скрізь по підлозі. Ручний термінал, яким вона користувалася, беручи в людей інтерв’ю, був розчавлений чиїмсь каблуком, та коли Голден торкнувся екрана, його поверхня замерехтіла. Охоронці ніде не знайшли слідів крові, й це був чи не єдиний обнадійливий знак. Поки ті закінчували свої слідчі дії, Голден зателефонував Фредові.

— Це я, — мовив він, коли очільник ОПА подав голос. — Ти маєш більшу проблему, ніж радикали на Медіні.

— Справді? — стомлено перепитав Фред. — І що ж там таке?

— Ти маєш їх і на Тайко.

Розділ чотирнадцятий. Наомі

Вважалося, що Теріон Лок — це є новий різновид поселення посеред пустки Юпітеріанської системи. Такий собі модуль, що, за потреби, міг розширюватись чи звужуватися. Розташований поза межами контролю Землі, чи Марсу, чи й ще кого-небудь. Вільне місто посеред космічного простору, зі своїм власним самоврядуванням та своїм власним підтриманням теріонського довкілля. Наомі бачила, як це починалось, як воно розповсюджувалося по мережі. Рокку роздрукував рослинність на тонкому пластику й наприліплював до стін корабля. І був Теріон Лок гейби новим Єрусалимом — аж поки ганімедська безпекова служба прикрила цю лавочку. Жодних колоній без дозволу згори! Жодних нових гаваней! Навіть якщо поясани самі все те набудували.

Вона ще й не завагітніла на той момент, коли те сталося. І не знала, що воно визначить її долю.

***

Філіпові якраз виповнився місяць, коли згинув «Оґастін Ґамарра». Тоді «Ґамарра» був вилетів зі станції Церера й попрямував до науково-дослідної станції ВКФ Коаліції на Ошімі, везучи вантаж органічних добрив та обладнання для гідропону. І на десятій годині польоту, при паливному навантаженні в якусь чверть g, сталась розгерметизація магнітної камери, й термоядерне осердя виплеснулося в салон корабля. На якусь частку секунди «Ґамарра» спалахнув, мов нове сонце, й згоріли двісті тридцять чотири людини. Від тієї кораблетрощі не лишилось жодного уламка, тож офіційне розслідування тієї печальної пригоди так і лишилося незакрите, бо годі було дійти бодай якогось висновку. Випадкова аварія чи диверсія? Нещасливий випадок чи вбивство багатьох людей?

Вони перейшли з тієї таємної кімнатчини на задвірках клубу до якогось приватного помешкання ще вище й навіть ближче до центру обертання. Повітря було з душком занадто свіжого озону — через допіру замінений фільтр рециклера. Філіп сидів, згорнувши руки, за